Зареєструватися безкоштовно

Дії 2

Українська Біблія LXX УБТ



1 Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом. (Лк 9:51) 2 Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. (1Пет 1:12) 3 І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і осіли на кожного з них. (Мт 3:11) 4 І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти. (Дії 4:8; Дії 4:31; Дії 9:17; Дії 13:9; Дії 13:52; Дії 19:6; 1Кор 14:21) 5 А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. (Дії 2:14; Дії 8:2; Дії 22:12) 6 Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. 7 Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці? (Дії 1:11) 8 Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? 9 Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, (Дії 18:2; 1Пет 1:1) 10 Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, (Дії 13:1; Дії 18:24) 11 юдеї і прозеліти, критяни й араби, — чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич! (Дії 2:4; Дії 10:46; Дії 13:43) 12 Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути? (Дії 5:24) 13 Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина. 



14 А Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Нехай буде це вам відоме, — прислухайтеся до моїх слів! (Мт 28:16; Лк 24:18; Дії 1:19; Дії 2:5; Дії 4:10; Дії 4:16; Дії 13:27; Дії 13:38; Дії 26:25; Дії 28:28) 15 Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година[1] дня. 16 Але це те, що провістив пророк Йоіл: 17 І буде останніми днями, — каже Бог, — Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни. (Дії 2:33; Дії 10:45; Дії 21:9; Рим 5:5; Тит 3:6) 18 І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати. 19 І дам чудеса на небі вгорі й ознаки на землі внизу: кров, вогонь і куряву диму. (Дії 5:12) 20 Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж прийде Господній день, великий та славний! (1Кор 1:8; Об 6:12) 21 І станеться, що кожний, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться! (Дії 2:47; Дії 4:12; 1Кор 1:2) 22 Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, про Котрого вам засвідчив Бог могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог учинив через Нього серед вас, як самі знаєте, (Лк 18:37; Лк 24:19; Ів 5:36; Ів 19:19; Дії 3:6; Дії 4:10; Дії 5:12) 23 Його, виданого згідно з Божим задумом і передбаченням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників; (Лк 22:22; Дії 4:28; Дії 10:39; Дії 13:28; 1Пет 1:20) 24 та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо не під силу було їй втримати Його. (Пс 17:6; Пс 114:3; Дії 2:32; Дії 3:15; Дії 13:34; Дії 17:31) 25 Давид говорить про Нього: Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він — праворуч мене, щоб я не похитнувся. (Пс 15:8) 26 Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє сповниться надією, 27 бо Ти не залишиш душі моєї в аді й не даси Своєму Святому побачити тління. (Дії 13:35) 28 Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю присутності Своєї! 29 Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер. (Дії 4:13; Дії 4:29; Дії 4:31; Дії 13:36; Дії 28:31; Еф 6:19) 30 Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою пообіцяв йому з його нащадків [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі, (Пс 88:4; Пс 131:11) 31 він пророче говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в аді, і тіло Його не побачить тління. (Пс 15:10) 32 Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. (Дії 1:22; Дії 2:24) 33 Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив те, що ви бачите і чуєте. (Дії 1:4; Дії 2:17; Дії 5:31; флп 2:9) 34 Давид не піднявся на небо, бо сам говорить: Сказав Господь Господу моєму: Сядь праворуч Мене, (Пс 109:1; Мт 22:44) 35 доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги! 36 Тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив Його Бог — Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли! (Пс 19:7; Дії 4:10) 



37 Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати? (Пс 108:16; Лк 3:10; Дії 16:30; Дії 22:10) 38 А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа! (Мр 16:16; Дії 3:19; Дії 5:31; Дії 8:15; Дії 8:16; Дії 10:48; Дії 19:5) 39 Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь, Бог наш! (Дії 1:4; Дії 22:21) 40 Багатьма іншими словами він свідчив та заохочував їх, кажучи: Спасайтеся від цього лукавого роду! (Пс 77:8; флп 2:15) 41 Отже, вони, прийнявши [з любов’ю] його слово, охрестилися; і приєдналися до них того дня зо три тисячі душ. (Дії 2:47; Дії 4:4; Дії 5:14; Дії 8:12; Дії 11:24) 



42 Перебували вони постійно в навчанні апостолів і в братерській спільності, у ламанні хліба та в молитвах. (Дії 1:14; Дії 2:46; Дії 4:32; Дії 5:21; Дії 6:4; Дії 20:7; Дії 27:35; Рим 12:12; Кол 4:2) 43 І страх охопив кожну душу, бо багато чудес і ознак сталося через апостолів; [в Єрусалимі панував великий страх серед усіх]. (Дії 5:5; Дії 5:11; Дії 5:12; Дії 19:17) 44 А всі, які повірили, були разом і мали все спільне. (Дії 4:32) 45 Вони продавали маєтки та майно і ділилися ним з усіма, хто потребував. (Лк 8:3; Лк 12:33; Дії 4:34; Дії 4:35; Дії 4:37) 46 І щодня вони однодушно перебували в храмі та, ламаючи по домах хліб, у радості й простоті серця приймали їжу, (Дії 1:14) 47 вихваляючи Бога та маючи милість у всіх людей. Господь же додавав до них щодня тих, які спасалися. (Лк 19:37; Дії 2:41; Дії 3:8; Дії 6:7; Дії 9:31; Дії 11:21; Дії 12:24; Дії 14:1; Дії 16:5; Дії 19:20) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)