1Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом. (Лк 9:51)2Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. (1Пет 1:12)3І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і осіли на кожного з них. (Мт 3:11)4І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти. (Дії 4:8; Дії 4:31; Дії 9:17; Дії 13:9; Дії 13:52; Дії 19:6; 1Кор 14:21)5А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. (Дії 2:14; Дії 8:2; Дії 22:12)6Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою.7Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці? (Дії 1:11)8Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися?9Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, (Дії 18:2; 1Пет 1:1)10Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, (Дії 13:1; Дії 18:24)11юдеї і прозеліти, критяни й араби, — чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич! (Дії 2:4; Дії 10:46; Дії 13:43)12Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути? (Дії 5:24)13Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина.
Проповідь Петра
14А Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Нехай буде це вам відоме, — прислухайтеся до моїх слів! (Мт 28:16; Лк 24:18; Дії 1:19; Дії 2:5; Дії 4:10; Дії 4:16; Дії 13:27; Дії 13:38; Дії 26:25; Дії 28:28)15Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година[1] дня.16Але це те, що провістив пророк Йоіл:17І буде останніми днями, — каже Бог, — Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни. (Дії 2:33; Дії 10:45; Дії 21:9; Рим 5:5; Тит 3:6)18І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати.19І дам чудеса на небі вгорі й ознаки на землі внизу: кров, вогонь і куряву диму. (Дії 5:12)20Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж прийде Господній день, великий та славний! (1Кор 1:8; Об 6:12)21І станеться, що кожний, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться! (Дії 2:47; Дії 4:12; 1Кор 1:2)22Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, про Котрого вам засвідчив Бог могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог учинив через Нього серед вас, як самі знаєте, (Лк 18:37; Лк 24:19; Ів 5:36; Ів 19:19; Дії 3:6; Дії 4:10; Дії 5:12)23Його, виданого згідно з Божим задумом і передбаченням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників; (Лк 22:22; Дії 4:28; Дії 10:39; Дії 13:28; 1Пет 1:20)24та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо не під силу було їй втримати Його. (Пс 17:6; Пс 114:3; Дії 2:32; Дії 3:15; Дії 13:34; Дії 17:31)25Давид говорить про Нього: Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він — праворуч мене, щоб я не похитнувся. (Пс 15:8)26Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє сповниться надією,27бо Ти не залишиш душі моєї в аді й не даси Своєму Святому побачити тління. (Дії 13:35)28Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю присутності Своєї!29Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер. (Дії 4:13; Дії 4:29; Дії 4:31; Дії 13:36; Дії 28:31; Еф 6:19)30Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою пообіцяв йому з його нащадків [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі, (Пс 88:4; Пс 131:11)31він пророче говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в аді, і тіло Його не побачить тління. (Пс 15:10)32Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. (Дії 1:22; Дії 2:24)33Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив те, що ви бачите і чуєте. (Дії 1:4; Дії 2:17; Дії 5:31; флп 2:9)34Давид не піднявся на небо, бо сам говорить: Сказав Господь Господу моєму: Сядь праворуч Мене, (Пс 109:1; Мт 22:44)35доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги!36Тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив Його Бог — Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли! (Пс 19:7; Дії 4:10)
Тисячі людей приймають хрещення
37Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати? (Пс 108:16; Лк 3:10; Дії 16:30; Дії 22:10)38А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа! (Мр 16:16; Дії 3:19; Дії 5:31; Дії 8:15; Дії 8:16; Дії 10:48; Дії 19:5)39Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь, Бог наш! (Дії 1:4; Дії 22:21)40Багатьма іншими словами він свідчив та заохочував їх, кажучи: Спасайтеся від цього лукавого роду! (Пс 77:8; флп 2:15)41Отже, вони, прийнявши [з любов’ю] його слово, охрестилися; і приєдналися до них того дня зо три тисячі душ. (Дії 2:47; Дії 4:4; Дії 5:14; Дії 8:12; Дії 11:24)