Павло в Ефесі. Послідовники Івана стають християнами
1І сталося, як Аполлос був у Коринті, Павло, пройшовши внутрішні території, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів, (Дії 18:24)2запитав їх: Коли ви увірували, чи отримали ви Духа Святого? Вони відповіли йому: Та ми й не чули, що є Дух Святий! (Дії 8:15)3А він [їм] сказав: То в що ж ви хрестилися? Вони відповіли: В хрещення Івана. (Дії 18:25)4Тож Павло промовив: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоби повірили в Того, Хто йде за ним, тобто в Ісуса [Христа]. (Мт 3:11; Дії 13:24)5Почувши, вони охрестилися в Ім’я Господа Ісуса, (Дії 2:38)6а коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкували. (Мр 16:17; Дії 2:4; Дії 2:11; Дії 6:6; Дії 8:15; Дії 10:46; 1Кор 14:1)7А було їх усіх чоловік з дванадцять.
11Бог чинив надзвичайні чудеса руками Павла,12так що на хворих клали хусточки й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, а злі духи виходили. (Мр 6:56; Ів 11:44; Дії 5:15)13Деякі з мандруючих юдейських заклиначів почали закликати Ім’я Господа Ісуса на тих, хто мав злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло! (Лк 9:49; Дії 16:18)14То були семеро синів одного юдейського первосвященика Скеви, — вони це робили.15А злий дух у відповідь сказав їм: Ісуса я знаю і Павла знаю, а ви хто такі? (Лк 4:41; Дії 16:17)16І накинувся на них чоловік, в якому був злий дух, і, перемігши обох, подужав їх, так що втекли з того дому нагі та побиті.17Це стало відомо всім юдеям і грекам, які жили в Ефесі, і страх напав на них усіх, і величалося Ім’я Господа Ісуса. (Дії 1:19; Дії 2:43; Дії 14:1)18Чимало хто з тих, які повірили, приходили, визнаючи й розповідаючи про свої вчинки.19А багато ворожбитів, зібравши книги, спалили в усіх на очах. І підрахували їхню ціну та знайшли, що це п’ятдесят тисяч срібняків.20Отак, завдяки Господній силі, Слово зростало і міцніло. (Дії 2:47)21А як це завершилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши через Македонію і Ахаю, попрямувати до Єрусалима, говорячи: Як побуваю там, то потрібно мені й Рим побачити! (Дії 16:10; Дії 18:12; Дії 23:11; Дії 24:17; Рим 1:10; Рим 1:15; Рим 15:25; 1Кор 16:5; 2Кор 1:15; 2Кор 10:16)22Пославши до Македонії двох із тих, які прислуговували йому, Тимофія і Ераста, сам затримався на якийсь час в Азії. (Дії 16:1; Дії 19:10; Рим 16:23; 2Тим 4:20)
Заколот проти вчення Павла
23Того часу зчинився чималий заколот щодо Господньої дороги. (Дії 9:2; 1Кор 15:32; 2Кор 1:8)24Бо один золотар на ім’я Дмитро, який виготовляв маленькі срібні храми Артеміди, давав ремісникам чималий заробіток. (Дії 16:16)25Зібравши їх та інших, які цим займалися, він сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток — від цієї роботи;26і бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Азії цей Павло переконав і відвернув багатьох людей, говорячи, начебто те, що зроблено руками, — то не боги. (Дії 17:24; Дії 17:29)27Є небезпека, що не тільки наше ремесло прийде в занепад, але й храм великої богині Артеміди вважатимуть за ніщо. І буде знищена велич тієї, якій поклоняється вся Азія та цілий світ!28Почувши це й переповнившись гнівом, вони кричали, вигукуючи: Велика Артеміда Ефеська! (Лк 4:28)29Тож у місті зчинилася колотнеча. Схопивши Гая та Аристарха — македонців, супутників Павла, усі, як один, кинулися до амфітеатру. (Дії 7:57; Дії 20:4; Дії 27:2; Рим 16:23; 1Кор 1:14; 3Ів 1:1)30Коли ж Павло хотів вийти до натовпу, то учні не дозволяли йому.31Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, послали до нього і благали, щоб не йшов він до амфітеатру.32Отож, кожний кричав щось своє. Збори були бурхливі, та багато хто не знав, чому зібралися. (Дії 19:39; Дії 21:34)33З юрби висунули Олександра, якого запропонували юдеї. Олександр, зробивши знак рукою, хотів дати пояснення юрбі. (1Тим 1:20)34Та довідавшись, що він юдей, усі зо дві години вигукували в один голос: Велика Артеміда Ефеська!35А міський писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду та її образ, що впав з неба?36Отже, оскільки це незаперечне, треба вам вгамуватися і не робити нічого необачного.37А ви привели цих людей, які ані храму не обікрали, ані богині нашої не зневажають. (Рим 2:22)38Тому коли Дмитро й ті ремісники, які з ним, мають до когось справу, то є судді та проконсули, хай позивають один одного. (Дії 13:7)39А як чогось іншого домагаєтеся, то нехай вирішиться це на законних зборах. (Дії 19:32)40Оскільки нам загрожує небезпека бути за сьогоднішнє звинуваченими в заколоті, і немає жодної причини, котрою зможемо виправдати цей безпорядок! Сказавши це, він розпустив збори. (Лк 16:2; Дії 15:2; Дії 15:27; Дії 19:32)