1А один чоловік на ім’я Ананій зі своєю дружиною Сапфірою продав маєток2і приховав частину грошей — про це знала й дружина, — а якусь частину приніс і поклав біля ніг апостолів. (Дії 4:35; Тит 2:10)3Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа й приховати частину вартості поля? (Ів 13:2)4Невже воно не твоє було? Хіба продане не було у твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж сказав неправду не людям, а Богові!5Почувши це, Ананій упав і помер. І найшов великий страх на всіх, хто це почув. (Дії 2:43; Дії 5:10; Дії 12:23)6Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.7Коли минуло зо три години, прийшла його дружина, ще не знаючи того, що трапилося.8Петро промовив до неї: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.9А Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробовувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, які поховали твого чоловіка, — і тебе винесуть!10Упала й вона одразу біля його ніг і померла. Юнаки, увійшовши, виявили її мертвою; винесли й поховали біля її чоловіка. (Дії 5:5)11І великий страх напав на всю Церкву, на всіх, хто це чув. (Дії 2:43)
Руками апостолів здійснюються чудеса
12Руками апостолів у народі здійснювалися численні ознаки та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона. (Дії 1:14; Дії 2:19; Дії 2:22; Дії 2:43; Дії 3:11; Дії 4:30; Дії 6:8; Дії 7:36; Дії 14:3; Дії 15:12; 2Кор 12:12)13Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав.14Віруючих у Господа множилося — багато чоловіків та жінок. (Дії 2:41; Дії 11:24; Дії 18:8)15Недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них. (Мр 6:56; Дії 19:12)16Багато людей сходилося з довколишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів. Усі вони одужували. (Дії 8:7)
Ув’язнення і порятунок апостолів
17Піднявся первосвященик і всі його прибічники із садукейської течії, — вони наповнилися заздрощами, (Дії 4:1; Дії 4:6; Дії 13:45; Дії 17:5; Дії 23:6)18наклали [свої] руки на апостолів і посадили їх у громадську в’язницю. (Дії 4:3; Дії 12:4; Дії 16:37)19Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав: (Дії 16:26)20Ідіть, ставайте у храмі й кажіть народові всі слова цього життя! (Ів 6:68; Дії 13:26; флп 2:16)21Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старших з-поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести. (Дії 2:42; Дії 4:2; Дії 4:18; Дії 5:25; Дії 5:28; Дії 5:42)22Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили,23кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але, відчинивши, усередині вони нікого не знайшли.
Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей
24Коли почули ці слова [священик], начальник охорони храму та первосвященики, то дивувалися, як це все могло статися. (Лк 9:7; Дії 2:12; Дії 4:1; Дії 10:17)25Тут прийшов хтось і сповістив їм, що мужі, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ. (Дії 5:21)26Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням. (Мт 21:26; Дії 4:1; Дії 16:39)27Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх,28кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка? (Мт 27:25; Дії 4:17)29Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей! (Дії 4:19)30Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. (Дії 3:15; Дії 10:39; Гал 3:13)31Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. (Пс 117:16; Лк 24:47; Дії 2:33; Дії 2:38; Дії 3:14; Дії 10:43; Дії 11:18; Дії 13:38)32І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів! (Лк 24:48; Ів 7:39; Ів 15:26; Дії 1:8; Дії 1:22; Дії 15:28; 1Пет 5:1)33Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити. (Дії 7:54)
Мудра порада Гамалиїла
34Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, — законовчитель, шанований усім народом, — уставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час, (Дії 4:15; Дії 22:3)35а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити.36Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо. (Дії 8:9; Дії 21:38; Гал 2:6; Гал 6:3)37Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися. (Лк 2:2; Лк 13:1)38І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — вона загине;39якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його, (Дії 23:9)