1В Іконії сталося таке, що вони разом увійшли до юдейської синагоги і говорили так, що повірила дуже велика кількість юдеїв і греків. (Ac 2:47; Ac 13:14; Ac 16:2; Ac 18:4; Ac 19:10; Ac 19:17; Ac 20:21; 2Ti 3:11)2Ті ж юдеї, які не повірили, підбурили та озлобили душі язичників проти братів. (Ac 13:50)3Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, Який підтверджував слово Своєї благодаті, роблячи ознаки та чудеса їхніми руками. (Ac 5:12; Ac 8:11; Ac 9:11; Ac 20:32; Heb 2:4)4І розділилися люди в місті: деякі були з юдеями, інші — з апостолами. (Ac 14:14; Ac 23:7)5Коли язичники та юдеї зі своїми керівниками здійснили напад, щоб над ними поглумитися й побити їх камінням, (Ac 14:19; 2Ti 3:11)6вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст: у Лістру, Дервію та в околиці (Mt 10:23; Ac 12:12; Ac 14:21; Ac 16:1; 2Ti 3:11)7і там благовістили. (Ac 14:15; Ac 14:21)8У Лістрі був один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив. (Ac 3:2)9Він слухав Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для зцілення, (Lu 5:20; Ac 3:4)10Павло дуже голосно сказав: Устань прямо на ноги! Той підскочив і почав ходити. (Ac 3:8; Ac 9:34)11Люди побачили, що зробив Павло, і піднесли свій голос, вигукуючи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі! (Ac 28:6)12І почали називати Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, оскільки той був провідним у слові.13Жрець Зевса, який перебував за містом, привів до брами биків з вінками, збираючись разом з юрбою приносити жертву.14Почувши це, апостоли Варнава й Павло роздерли свій одяг і кинулися між людей, гукаючи: (Mt 26:65; Ac 14:4)15Люди, що ви робите? Ми є такими ж людьми, як і ви, котрі благовістять вам відвертатися від цієї марноти до Живого Бога, Який створив небо, землю, море і все, що в них. (Ps 145:6; Ac 3:12; Ac 4:24; Ac 10:26; Ac 14:7; Ac 15:19; Ro 1:21; 1Th 1:9; Jas 5:17)16Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі народи ходили своїми дорогами.17Проте Він не переставав свідчити про Себе, творячи добро, даючи вам дощ з неба і вчасно врожай, насичуючи їжею та веселістю ваші серця! (Ps 144:16; Ps 146:8; Ro 1:20)18І, говорячи це, вони ледь стримали людей приносити їм жертву.19Але прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбуривши людей, побили Павла камінням і виволокли його за місто, думаючи, що він помер. (Ac 13:14; Ac 14:5; Ac 17:13; 2Co 11:25; 2Ti 3:11)20Коли учні оточили його, він устав і ввійшов у місто. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.
Повернення в Антіохію
21Звістивши Євангеліє тому місту та навчивши багатьох, повернули назад до Лістри, Іконії та Антіохії. (Mt 28:19; Ac 14:7)22Вони зміцнювали душі учнів, закликали залишатися у вірі. Бо ми маємо, — казали вони, — через великі утиски увійти до Царства Божого. (Ac 11:23; Ac 15:32; Ac 15:41; Ac 16:5; Ac 18:23; Eph 3:13; 1Th 3:3; 2Th 1:5)23І вони, настановивши їм пресвітерів для всіх Церков і помолившись з постом, передали їх Господу, в Якого повірили. (Ac 11:30; Ac 13:3; Ac 20:32; 2Co 8:19; Tit 1:5)24Пройшовши Пісидію, вони прийшли в Памфилію25і, проголосивши слово в Пергії, спустилися до Атталії. (Ac 8:25)26Звідти вони відпливли до Антіохії, де були передані Божій благодаті на справу, яку вони і завершили. (Ac 11:19; Ac 13:1; Ac 15:22; Ac 15:40; Ac 18:22; Ga 2:11)27Прибувши туди і зібравши Церкву, розповіли, що Бог зробив через них, як відчинив язичникам двері віри. (Ac 10:45; Ac 15:4; 1Co 16:9; 2Co 2:12; Col 4:3; Re 3:8)28І немало часу перебували вони з учнями.