1Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися! (Дії 15:24; Дії 21:20)2Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням. (Дії 11:30; Дії 15:4; Дії 15:6; Дії 15:22; Дії 16:4; Дії 19:40; Дії 23:7; Дії 23:10; Дії 24:5; Гал 2:1; 2Тим 2:23)3Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам. (Дії 8:1; Дії 11:19; Дії 20:38; Дії 21:5)4Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них. (Дії 14:27; Дії 15:2; Дії 15:12; Дії 21:19)5Та піднялися деякі з партії фарисеїв[1], які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея. (Дії 11:2; Дії 15:1)6Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. (Дії 15:2)7Після тривалого обговорення Петро, уставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили. (Дії 10:1; Дії 10:45)8І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа; (Дії 1:24; Дії 11:17)9жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. (Дії 11:12; Рим 10:12)10То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми? (Мт 23:4; Дії 15:28; Гал 5:1)11Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса. (Гал 2:15; Еф 2:5; Еф 2:8)12Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками. (Дії 5:12; Дії 10:45; Дії 13:1; Дії 14:1; Дії 15:4; Рим 15:19)13Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене. (Дії 12:17; Гал 2:9)14Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені. (Лк 1:68; Дії 15:7)15І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:16Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його,17щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Господь, Який чинить це [все];18відомі від віку [Богові всі Його діла]!19Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога, (Дії 14:15; Дії 26:20)20але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові. (Дії 15:29; Дії 16:4; 1Кор 6:18; 1Кор 10:7; 1Кор 10:14; 1Тим 4:3)21Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи. (Дії 13:15; Дії 13:27)
Постанова апостолів і пресвітерів
22Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами. (Дії 14:26; Дії 15:2; Дії 15:27; Євр 13:7)23І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників! (Мт 26:49; Дії 14:26; Дії 15:2; Дії 15:41; Дії 23:26; Як 1:1)24Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон]; (Гал 1:7)25ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом —26людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа. (Дії 5:41; Рим 16:4)27Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме. (Дії 15:22; 2Кор 1:19; 1Сол 1:1; 2Сол 1:1; 1Пет 5:12)28Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного: (Дії 5:32; Дії 10:19; Дії 15:10)29стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові! (Дії 15:20; Дії 21:25; 1Кор 8:1; Об 2:14; Об 2:20)30Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.31Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи.32Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів. (Дії 11:27; Дії 13:15; Дії 14:22; Дії 15:27)33А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.34[Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].35Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово. (Дії 4:36; Дії 5:42; Дії 14:26)
Друга подорож Павла. Павло залишає Варнаву
36А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити, як поживають.37Варнава забажав узяти із собою й Івана, прозваного Марком, (Дії 12:12)38а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю. (Дії 13:13)39І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру, (Дії 4:36; Дії 13:4; Дії 17:16)40а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов. (Дії 14:26; Дії 15:27)41І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви. (Дії 14:22; Дії 15:23)