Івана 19

Українська Біблія LXX УБТ

1 Тоді Пилат звелів узяти Ісуса й бичувати. (Мт 20:19; Мт 27:28; Мр 15:17)2 Воїни, сплівши вінок із терну, поклали Йому на голову й одягнули Його в багряницю; вони підходили до Нього3 й казали: Радій[1], Царю юдеїв! — і били Його в обличчя. (Ів 12:13; Ів 18:22)4 І Пилат знову вийшов у двір і сказав їм: Ось виводжу Його вам у двір, щоб ви знали, що я не бачу в Ньому жодної провини.5 Вийшов Ісус у двір, маючи на Собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм: Оце — Людина!6 Коли Його побачили первосвященики й слуги, то закричали, гукаючи: Розіпни, розіпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини. (Ів 18:31)7 Юдеї відповіли йому: Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо видає Себе за Божого Сина! (Ів 5:18)8 Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався.9 Ще раз зайшов у преторій і каже Ісусові: Звідки Ти? Ісус не дав йому відповіді. (Лк 23:9; Ів 9:29)10 Каже Йому Пилат: Чому до мене не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю владу розіп’яти Тебе? (Ів 10:18)11 Ісус йому відповів: Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі, має більший гріх. (Ів 3:27; Ів 18:30; Дії 2:23; Рим 13:1)12 Відтоді Пилат намагався відпустити Його, та юдеї закричали, гукаючи: Якщо Його відпустиш, ти не є другом кесаря! Кожний, хто себе робить царем, противиться кесареві! (Лк 23:2; Ів 12:13; Дії 17:7)13 Почувши це слово, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротон, — єврейською мовою: гаввата. (Мт 27:19)14 Була ж п’ятниця перед Пасхою[2], близько шостої години[3]. Він каже юдеям: Ось ваш Цар! (Мр 15:42)15 Тоді вони зчинили галас: Візьми, візьми та розіпни Його! Пилат їх запитує: Вашого Царя розіп’яти? Та первосвященики відповіли: Ми не маємо царя, крім кесаря! (Лк 23:18; Дії 21:36; Дії 22:23)16 І тоді він видав Його їм на розп’яття. Ісуса взяли [й повели]. (Мт 27:26; Мт 27:31; Мр 15:20; Лк 23:26; Лк 23:33)17 Несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, — єврейською мовою: Голгофа,18 де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісуса — посередині.19 Пилат зробив напис і помістив на хресті. Було написано: Ісус Назарянин, Цар юдеїв! (Ів 18:5; Ів 18:7; Ів 18:33; Ів 18:39; Дії 2:22)20 Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста, написано ж було по-єврейськи, по-грецьки і по-латинськи.21 Та юдейські первосвященики говорили Пилатові: Не пиши: Цар юдеїв, але те, що Він Сам заявляв: Я — Цар юдеїв!22 Пилат відповів: Що я написав, — те написав!23 А воїни, розіп’явши Ісуса, взяли Його одяг і розділили його на чотири частини, кожному воїнові по частині, а також хитон. Хитон був не шитий, а весь згори тканий.24 Тож міркували між собою: Не роздираймо його, але киньмо жереб на нього, — кому припаде. Це щоби збулося Писання, яке гласить: Розділили Мій одяг між собою і за Мій плащ кидали жереб. Воїни так і зробили. (Пс 21:19)25 Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. (Мр 15:40)26 Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до [Своєї] матері: Жінко, ось твій син! (Ів 2:4; Ів 13:23)27 Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе.28 Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання: Прагну! (Пс 62:2; Пс 68:22; Мт 27:48; Мр 15:36; Лк 23:36; Лк 23:46; Ів 4:34; Ів 18:4)29 Стояла повна посудина оцту. Воїни, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст.30 Спробувавши оцту, Ісус сказав: Звершилося! І схиливши голову, віддав духа. (Лк 12:50; Ів 4:34; Ів 10:18)31 Оскільки була п’ятниця[4], то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. (Ів 7:37)32 Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним.33 Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок.34 Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. (Ів 20:20; 1Ів 5:6)35 А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. (Ів 20:31; Ів 21:24; 3Ів 1:12)36 Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана. (Пс 33:21)37 І знову ж, в іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи. (Об 1:7)38 Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, — але таємним, оскільки боявся юдеїв, — попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло. (Мт 27:57; Мр 15:42; Лк 23:50; Ів 9:22)39 Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько ста літрів[5]. (Ів 3:1; Ів 12:3)40 Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, — згідно зі звичаєм поховання в юдеїв. (Лк 24:12; Ів 20:5)41 На тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду — нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований.42 Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську п’ятницю, бо гробниця була близько.