1За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих. (Мт 26:6; Мр 14:3; Ів 2:13; Ів 11:1; Ів 11:43)2Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі. (Лк 10:40)3Марія, взявши літру[1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду[2], помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира. (Лк 7:38; Ів 11:2)4Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати: (Ів 6:64)5Чому б не продати це миро за триста динаріїв[3] і не роздати бідним?6Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали. (Ів 10:13; Ів 13:29)7А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:8бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.
Змова проти Лазаря
9Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. (Ів 11:43; Ів 11:56)10Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,11бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса. (Ів 7:31)
Урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим
12Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято. (Мт 21:1; Мр 11:1; Лк 19:28)13Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю! (Пс 117:26; Мт 23:39; Ів 1:49; Ів 6:15; Ів 18:33; Ів 18:37; Ів 18:39; Ів 19:3; Ів 19:12)14А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:15Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.16Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили. (Ів 2:22)17Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. (Ів 12:9)18Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо. (Ів 2:11)19А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним! (Лк 19:48; Ів 11:48; Дії 5:28)
Греки шукають Ісуса
20Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками. (Ів 7:35)21Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса! (Лк 8:20; Лк 23:8; Ів 1:43)22Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса. (Ів 1:40)
Отець з неба прославляє Сина
23А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському. (Ів 7:39; Ів 13:1)24Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай. (Ів 1:51; 1Кор 15:36)25Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. (Мт 16:25)26Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець. (Мт 16:24; Ів 14:3; Ів 17:24)
Ісус говорить про Свій відхід
27Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину. (Пс 6:4; Пс 30:10; Мт 26:38)28Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю! (Мт 3:17; Ів 5:37; Ів 8:54; Ів 17:4)29А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.30У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас. (Ів 11:42)31Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. (Лк 10:18; Ів 14:30; Ів 16:11; 1Кор 2:6; 2Кор 4:4; Еф 2:2)32Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе! (Ів 3:14; Ів 14:3)33Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти. (Ів 21:19)34А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський? (Пс 88:37; Ів 1:51; Ів 8:35; Ів 12:32)35Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. (Ів 7:33; Ів 8:12; Ів 11:10; 1Ів 2:11)36Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них. (Лк 16:8; Ів 8:59; Еф 5:8; 1Сол 5:5)
Зневіра народу
37Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього, (Ів 2:11; Ів 2:23; Рим 10:16)38щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?39Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая: (Ів 5:44; Ів 8:43)40Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх! (Мт 13:14; Мр 3:5)41Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.42Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; (Ів 7:31; Ів 9:22)43вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу. (Ів 5:44)
Заповідь Божа — це вічне життя
44Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене! (Мт 10:40; Ів 7:28)45І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене. (Ів 6:40; Ів 14:9)46Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві. (Ів 8:12; Ів 11:27)47Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ. (Ів 3:17)48Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня. (Лк 10:16; Ів 3:18; Ів 6:39; Євр 4:12)49Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. (Ів 3:34; Ів 8:28; Ів 15:10)50І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець! (Ів 6:40; Ів 17:2)