1Рано-вранці первосвященики зі старшими, книжниками та всім синедріоном учинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові. (Мт 27:1; Мр 14:55; Лк 22:66; Лк 23:1; Ів 18:12; Ів 18:28)2І запитав Його Пилат: Ти — Цар юдеїв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш! (Мт 27:11; Мр 15:9; Мр 15:12; Мр 15:18; Мр 15:26; Мр 15:32; Лк 23:3; Ів 18:33)3А первосвященики дуже Його звинувачували.4Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!5Та Ісус більше нічого не відповідав, тож дивувався Пилат. (Мр 14:61)6На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили. (Мт 27:15; Лк 23:17; Ів 18:39)7Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство.8Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди.9Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?10Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали.11Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву.12Пилат знову сказав їм у відповідь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, Якого ви називаєте Царем юдеїв? (Мр 15:2)13Вони ж знову закричали: Розіпни Його!14А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його! (Дії 3:13; Дії 13:27)15І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття. (Мт 27:26; Лк 23:24; Ів 19:16; Дії 2:36)
Знущання над засудженим Ісусом
16Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали весь підрозділ. (Мт 27:27; Ів 19:2)17Зодягли Його в багряницю, поклали на Нього сплетеного тернового вінка18і почали вітати Його: Радій[1], Царю юдейський! (Мр 15:2)19Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому.20А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього багряницю і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його. (Мт 27:31; Мр 10:34; Лк 23:26; Ів 19:16; Євр 13:12)
Розп’яття Ісуса
21Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста. (Рим 16:13)22Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище. (Мт 27:33; Лк 23:33; Ів 19:17; Ів 19:24)23Давали Йому [пити] вино зі смирною[2], але Він не взяв. (Пс 68:22)24І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме. (Пс 21:19)25Була третя година[3], як розіп’яли Його. (Мр 15:2; Ів 19:14)26І написали Його провину так: Цар юдейський.27З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього. (Мт 27:38; Лк 23:33; Лк 23:35)28[Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців].29Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш! (Пс 21:8; Пс 108:25; Мр 14:58)30Спаси Себе Самого — зійди з хреста!31Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти!32Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього. (Мт 27:44; Мр 15:2; Лк 23:39)
Ісусова смерть
33Коли настала шоста година[4], темрява оповила всю землю — до дев’ятої години[5]. (Мт 27:45; Лк 23:44; Ів 19:28)34А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув? (Пс 21:2)35Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю[6]!36А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти! (Пс 68:22)37Ісус голосно скрикнув — і віддав духа.38І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу.39Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином! (Мр 1:11)40Були і жінки, які здалека дивилися: між ними — Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого та Йосії і Соломія. (Мт 27:55; Мр 15:47; Мр 16:1; Мр 16:9; Лк 8:2; Лк 23:49; Лк 24:10; Лк 24:16; Ів 19:25)41Коли Він був у Галилеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима. (Мр 1:13)
Поховання Ісуса
42Коли звечоріло, а була п’ятниця[7], яка є перед суботою, — (Мт 27:57; Лк 23:50; Ів 19:38)43прийшов Йосиф, котрий з Ариматеї, — шанований радник, який сам очікував Божого Царства, — і наважився піти до Пилата й просити тіло Ісуса. (Лк 2:38)44Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав Його, чи давно помер?45Довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові.46Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь.47Марія Магдалина і Марія, Йосієва мати, дивилися, де Його поховали. (Мр 15:40)