1В Іконії сталося таке, що вони разом увійшли до юдейської синагоги і говорили так, що повірила дуже велика кількість юдеїв і греків. (Дії 2:47; Дії 13:14; Дії 16:2; Дії 18:4; Дії 19:10; Дії 19:17; Дії 20:21; 2Тим 3:11)2Ті ж юдеї, які не повірили, підбурили та озлобили душі язичників проти братів. (Дії 13:50)3Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, Який підтверджував слово Своєї благодаті, роблячи ознаки та чудеса їхніми руками. (Дії 5:12; Дії 8:11; Дії 9:11; Дії 20:32; Євр 2:4)4І розділилися люди в місті: деякі були з юдеями, інші — з апостолами. (Дії 14:14; Дії 23:7)5Коли язичники та юдеї зі своїми керівниками здійснили напад, щоб над ними поглумитися й побити їх камінням, (Дії 14:19; 2Тим 3:11)6вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст: у Лістру, Дервію та в околиці (Мт 10:23; Дії 12:12; Дії 14:21; Дії 16:1; 2Тим 3:11)7і там благовістили. (Дії 14:15; Дії 14:21)8У Лістрі був один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив. (Дії 3:2)9Він слухав Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для зцілення, (Лк 5:20; Дії 3:4)10Павло дуже голосно сказав: Устань прямо на ноги! Той підскочив і почав ходити. (Дії 3:8; Дії 9:34)11Люди побачили, що зробив Павло, і піднесли свій голос, вигукуючи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі! (Дії 28:6)12І почали називати Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, оскільки той був провідним у слові.13Жрець Зевса, який перебував за містом, привів до брами биків з вінками, збираючись разом з юрбою приносити жертву.14Почувши це, апостоли Варнава й Павло роздерли свій одяг і кинулися між людей, гукаючи: (Мт 26:65; Дії 14:4)15Люди, що ви робите? Ми є такими ж людьми, як і ви, котрі благовістять вам відвертатися від цієї марноти до Живого Бога, Який створив небо, землю, море і все, що в них. (Пс 145:6; Дії 3:12; Дії 4:24; Дії 10:26; Дії 14:7; Дії 15:19; Рим 1:21; 1Сол 1:9; Як 5:17)16Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі народи ходили своїми дорогами.17Проте Він не переставав свідчити про Себе, творячи добро, даючи вам дощ з неба і вчасно врожай, насичуючи їжею та веселістю ваші серця! (Пс 144:16; Пс 146:8; Рим 1:20)18І, говорячи це, вони ледь стримали людей приносити їм жертву.19Але прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбуривши людей, побили Павла камінням і виволокли його за місто, думаючи, що він помер. (Дії 13:14; Дії 14:5; Дії 17:13; 2Кор 11:25; 2Тим 3:11)20Коли учні оточили його, він устав і ввійшов у місто. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.
Повернення в Антіохію
21Звістивши Євангеліє тому місту та навчивши багатьох, повернули назад до Лістри, Іконії та Антіохії. (Мт 28:19; Дії 14:7)22Вони зміцнювали душі учнів, закликали залишатися у вірі. Бо ми маємо, — казали вони, — через великі утиски увійти до Царства Божого. (Дії 11:23; Дії 15:32; Дії 15:41; Дії 16:5; Дії 18:23; Еф 3:13; 1Сол 3:3; 2Сол 1:5)23І вони, настановивши їм пресвітерів для всіх Церков і помолившись з постом, передали їх Господу, в Якого повірили. (Дії 11:30; Дії 13:3; Дії 20:32; 2Кор 8:19; Тит 1:5)24Пройшовши Пісидію, вони прийшли в Памфилію25і, проголосивши слово в Пергії, спустилися до Атталії. (Дії 8:25)26Звідти вони відпливли до Антіохії, де були передані Божій благодаті на справу, яку вони і завершили. (Дії 11:19; Дії 13:1; Дії 15:22; Дії 15:40; Дії 18:22; Гал 2:11)27Прибувши туди і зібравши Церкву, розповіли, що Бог зробив через них, як відчинив язичникам двері віри. (Дії 10:45; Дії 15:4; 1Кор 16:9; 2Кор 2:12; Кол 4:3; Об 3:8)28І немало часу перебували вони з учнями.
1В Іконії Павло та Варнава увійшли також в юдейську синагогу та говорили так переконливо, що багато юдеїв та греків увірувало.2Ті ж юдеї, які відмовилися повірити, підбурили та роз’ятрили душі язичників проти братів.3Однак Павло та Варнава залишалися там досить довго. Вони сміливо говорили про Господа, Який свідчив про Слово благодаті, роблячи чудеса та знамення через їхні руки.4Мешканці міста розділилися: одні підтримували юдеїв, а інші – апостолів.5Язичники та юдеї разом із керівниками задумали закидати їх камінням.6Дізнавшись про це, Павло та Варнава втекли до міст Лікаонії – Лістри, Дервії та околиць,7де продовжували проповідувати Добру Звістку.
Павло та Варнава в Лістрі та Дервії
8У Лістрі сидів безсилий чоловік, який ніколи не ходив, тому що був калікою від народження.9Він слухав, як говорив Павло. Поглянувши на нього уважно й побачивши, що той має віру для зцілення,10Павло голосно промовив: «Встань прямо на ноги!» Той піднявся й почав ходити.11Люди, побачивши, що зробив Павло, почали голосно говорити лікаонською: «Боги до нас зійшли в людській подобі!»12Вони назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, оскільки він був головним у промові.13Жрець Зевса, храм якого був перед містом, привів биків із вінками до воріт, бажаючи разом із народом принести жертву.14Коли апостоли Варнава та Павло почули про це, то роздерли свій одяг, кинулися до натовпу та закричали:15«Люди, навіщо ви це робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми звіщаємо вам Добру Звістку, щоб ви відвернулися від цих марнот до живого Бога, Який створив небеса, землю, море й усе, що в них.[1] (Пс 145:6)16У минулому Він дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,17хоч і не залишав їх без свідоцтва про Себе, роблячи добро, даючи дощі з неба та врожайні часи, наповняючи їжею й радощами серця ваші».18І, говорячи це, ледве переконали народ, щоб не приносили їм жертви.19Однак деякі юдеї, які прийшли з Антіохії та Іконії, схилили натовп на свій бік. Вони побили Павла камінням та виволікли його за місто, думаючи, що він уже помер.20Але коли учні зібралися навколо нього, він піднявся та повернувся в місто. Наступного дня він разом із Варнавою вирушив у Дервію.
Повернення до Антіохії
21У цьому місті вони проповідували Добру Звістку й набули чимало учнів. Потім повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії.22Павло та Варнава зміцнювали душі учнів, закликаючи їх продовжувати твердо вірити, та навчали, що через великі скорботи нам треба увійти в Царство Боже.23Вони обрали пресвітерів для кожної церкви й постом та молитвою передали їх Господеві, в Якого увірували.24Далі, пройшовши Пісідію, Павло та Варнава прийшли до Памфілії.25Звістивши Слово в Пергії, прийшли до Атталії.26Звідти відпливли до Антіохії, де були передані благодаті Божій для справи, яку виконали.27Повернувшись, вони скликали всю церкву та розповіли, як багато Бог зробив через них і як Він відчинив для язичників двері віри.28Вони залишалися з учнями чимало часу.