1Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися! (Дії 15:24; Дії 21:20)2Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням. (Дії 11:30; Дії 15:4; Дії 15:6; Дії 15:22; Дії 16:4; Дії 19:40; Дії 23:7; Дії 23:10; Дії 24:5; Гал 2:1; 2Тим 2:23)3Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам. (Дії 8:1; Дії 11:19; Дії 20:38; Дії 21:5)4Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них. (Дії 14:27; Дії 15:2; Дії 15:12; Дії 21:19)5Та піднялися деякі з партії фарисеїв[1], які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея. (Дії 11:2; Дії 15:1)6Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу. (Дії 15:2)7Після тривалого обговорення Петро, уставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили. (Дії 10:1; Дії 10:45)8І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа; (Дії 1:24; Дії 11:17)9жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. (Дії 11:12; Рим 10:12)10То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми? (Мт 23:4; Дії 15:28; Гал 5:1)11Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса. (Гал 2:15; Еф 2:5; Еф 2:8)12Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками. (Дії 5:12; Дії 10:45; Дії 13:1; Дії 14:1; Дії 15:4; Рим 15:19)13Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене. (Дії 12:17; Гал 2:9)14Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені. (Лк 1:68; Дії 15:7)15І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:16Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його,17щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Господь, Який чинить це [все];18відомі від віку [Богові всі Його діла]!19Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога, (Дії 14:15; Дії 26:20)20але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові. (Дії 15:29; Дії 16:4; 1Кор 6:18; 1Кор 10:7; 1Кор 10:14; 1Тим 4:3)21Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи. (Дії 13:15; Дії 13:27)
Постанова апостолів і пресвітерів
22Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами. (Дії 14:26; Дії 15:2; Дії 15:27; Євр 13:7)23І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників! (Мт 26:49; Дії 14:26; Дії 15:2; Дії 15:41; Дії 23:26; Як 1:1)24Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон]; (Гал 1:7)25ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом —26людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа. (Дії 5:41; Рим 16:4)27Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме. (Дії 15:22; 2Кор 1:19; 1Сол 1:1; 2Сол 1:1; 1Пет 5:12)28Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного: (Дії 5:32; Дії 10:19; Дії 15:10)29стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові! (Дії 15:20; Дії 21:25; 1Кор 8:1; Об 2:14; Об 2:20)30Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.31Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи.32Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів. (Дії 11:27; Дії 13:15; Дії 14:22; Дії 15:27)33А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.34[Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].35Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово. (Дії 4:36; Дії 5:42; Дії 14:26)
Друга подорож Павла. Павло залишає Варнаву
36А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити, як поживають.37Варнава забажав узяти із собою й Івана, прозваного Марком, (Дії 12:12)38а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю. (Дії 13:13)39І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру, (Дії 4:36; Дії 13:4; Дії 17:16)40а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов. (Дії 14:26; Дії 15:27)41І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви. (Дії 14:22; Дії 15:23)
1Тим часом прийшли з Юдеї деякі люди та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».2Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.3Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.4Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.5Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що язичників потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.6Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.7Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.8І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.9Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.10То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?11Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».12Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.13Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!14Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.15І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:16„Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його,17щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це[1]18і Якому відомо все споконвіку“.19Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.20Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.21Бо Закон Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
Лист до братів-язичників
22Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.23Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас!24Оскільки ми почули, що деякі люди, які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,25ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,26людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.27Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.28Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:29утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!»30Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.31Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.32Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.33Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.34Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.[2]35Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими братами навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
Павло та Варнава розділяються
36Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».37Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.38А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.39Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;40Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.41Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.