Зареєструватися безкоштовно

Дії 13

Українська Біблія LXX УБТ

від Ukrainian Bible Society
1 В Антіохійській Церкві були [деякі] пророки та учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій киринеєць, Манаїл, вихований разом з тетрархом Іродом, і Савло. (Дії 2:10; Дії 4:36; Дії 6:9; Дії 11:20; Дії 11:27; Дії 14:26; Рим 16:21) 2 Як служили вони Господу й постили, Святий Дух сказав: Відділіть Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх. (Дії 10:19; Дії 14:26; Гал 1:15) 3 Попостивши, вони поклали на них руки й помолилися, а тоді відпустили. (Дії 6:6; Дії 14:23) 4 Вони були послані Святим Духом і пішли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру. (Дії 4:36; Дії 11:19; Дії 15:39) 5 Бувши в Саламіні, звіщали Боже Слово в юдейських синагогах. І мали Івана до послуг. (Дії 12:12; Дії 13:14) 6 Пройшовши весь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка-ворожбита, лжепророка, юдея на ім’я Вар-Ісус, (Мт 24:24) 7 який був при проконсулі Сергії Павлі, розумному чоловікові. Той, покликавши Варнаву й Савла, намагався почути Боже Слово. (Дії 13:12; Дії 18:12; Дії 19:38) 8 Та проти них виступив Еліма — ворожбит, — так перекладається його ім’я, — намагаючись відвернути проконсула від віри. (2Тим 3:8) 9 Але Савло, він же Павло, сповнившись Духом Святим і поглянувши на нього, (Дії 2:4) 10 сказав: О, сповнений усякого підступу й усякої злоби сину диявола, ти ворог усякої правди! Чи не перестанеш ти перекручувати рівні Господні дороги? (Ів 8:44) 11 І нині рука Господня на тобі: ти будеш сліпий, не бачитимеш деякий час сонця! І зненацька морок і темрява огорнули його, і, ходячи навпомацки, він шукав провідника. (Лк 4:13; Дії 9:8; Дії 22:11) 12 Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись ученню Господа. (Мт 7:28; Дії 13:7) 13 Відпливши з Пафи, ті, хто був з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Іван же, відлучившись від них, повернувся в Єрусалим. (Дії 12:12; Дії 15:38) 14 Вийшовши з Пергії, вони прибули до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в суботній день, сіли. (Дії 5:42; Дії 9:20; Дії 14:1; Дії 14:19; Дії 14:21; Дії 16:13; Дії 17:1; Дії 17:10; Дії 17:17; Дії 18:4; Дії 18:19; Дії 18:26; Дії 19:8; 2Тим 3:11) 15 Після читання Закону й Пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, говоріть! (Дії 15:21; Дії 15:32; Євр 13:22) 16 Підвівшись і давши знак рукою, Павло сказав: Мужі ізраїльські й ви, хто боїться Бога, слухайте! (Дії 10:35; Дії 12:17; Дії 21:40; Дії 26:1) 17 Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв народ, який перебував у Єгипетській землі, могутньою рукою вивів їх із неї. 18 І сорок років годував їх у пустелі. 19 Підкоривши сім народів у Ханаанській землі, дав їм у спадщину їхню землю — 20 майже через чотириста п’ятдесят років. А після цього дав суддів — до пророка Самуїла. 21 Потім просили царя — і Бог дав їм Саула, сина Киса, мужа з племені Веніамина, — на сорок років. 22 Відкинувши його, Він поставив їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: Знайшов Я Давида, сина Єссея, людину Мого серця, — він виконає всі Мої наміри! (Пс 88:21) 23 З його потомства Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса. (Рим 1:3) 24 Іван перед Його приходом проповідував хрещення на покаяння всьому ізраїльському народові. (Мт 3:11; Дії 10:37; Дії 19:4) 25 А коли Іван завершував свій шлях, то сказав: За кого ви мене вважаєте? Це не я! Але йде за мною Той, Якому я не гідний розв’язати ремінця від взуття! (Мр 1:7; Ів 1:20; Ів 1:27; Дії 20:24) 26 Мужі-брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, вам послано слово спасіння. (Пс 106:20; Пс 147:7; Дії 10:35; Дії 10:36) 27 Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі не зрозуміли цього і, засудивши Його, виконали слова пророків, які читаються щосуботи. (Ів 16:3; Дії 2:14; Дії 3:17; Дії 15:21) 28 Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пилата стратити Його. (Мт 27:22; Дії 2:23) 29 Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й поклали до гробниці. (Мт 27:59; Лк 18:31) 30 Та Бог воскресив Його з мертвих! (Дії 3:15) 31 Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галилеї в Єрусалим, які нині і є Його свідками перед людьми. (Дії 1:3; Дії 1:22; 1Кор 15:5; 1Ів 1:1) 32 І ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам; (Дії 26:6) 33 Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: Ти — Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. (Пс 2:7; Дії 2:24; Рим 1:4; Євр 1:5) 34 А що Він воскресив Його з мертвих, що вже більше не повернеться в тління, так сказав: Я дам вам справжні святощі Давида! 35 Тому і в іншому місці говорить: Ти не даси Своєму Святому побачити тління. (Пс 15:10; Дії 2:27) 36 А Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і прилучився до своїх батьків, — і побачив тління. (Дії 2:29) 37 Але Той, Кого Бог воскресив, — не побачив тління. (Дії 3:15) 38 Тому нехай буде відомо вам, мужі-брати, що через Нього звіщається вам прощення гріхів і всього, від чого ви не могли оправдатися Законом Мойсея, — (Дії 2:14; Дії 5:31; Рим 8:3; Гал 2:16) 39 у цьому кожний, хто вірить, оправдується. 40 Стережіться, щоб не прийшло [на вас] сказане в пророків: 41 Дивіться, глумителі, дивуйтеся і зникніть, бо справу роблю за днів ваших, — справу, в яку ви не повірите, якщо хтось і розкаже вам! 42 Коли виходили вони [з юдейської синагоги, язичники] просили, щоб наступної суботи говорити їм ці ж слова. (Дії 13:14) 43 Як розійшлися із синагоги, багато з юдеїв і богобоязні прозеліти пішли за Павлом і Варнавою. Ті, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій благодаті. (Мт 23:15; Дії 2:11; Дії 6:5; Дії 11:23; Дії 16:14; Дії 17:4; Дії 17:17; Дії 18:7) 44 А наступної суботи майже все місто зібралося, щоби послухати Господнє Слово. (Дії 13:14) 45 Коли юдеї побачили натовп, то сповнилися заздрістю і заперечували те, що говорив Павло, [сперечалися і] хулили. (Дії 5:17; Дії 18:6; Дії 28:19; Дії 28:22; Рим 10:21) 46 Та, набравшись відваги, Павло і Варнава сказали: Треба було в першу чергу вам проповідувати Боже Слово, оскільки ж ви відкинули Його і самі себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємося до язичників. (Мт 21:46; Мт 22:8; Лк 7:30; Дії 3:26; Дії 8:25; Дії 18:6) 47 Бо так заповів нам Господь: Поставив Я Тебе як світло язичникам, щоб Ти був для спасіння аж до краю землі! (Лк 2:32) 48 Чуючи це, язичники раділи і прославляли Господнє Слово; і повірили ті, хто був призначений для вічного життя. (Дії 2:47; Дії 10:45; Рим 8:29) 49 І Слово Господнє ширилося по всій країні. 50 А юдеї підбурили побожних і шляхетних жінок та визначних громадян, і почали переслідувати Павла й Варнаву, і вигнали їх зі своєї території. (Дії 14:2; Дії 16:37) 51 Вони ж, обтрусивши на них пил з ніг, прийшли до Іконії. (Мт 10:14; Дії 18:6) 52 А учні сповнювалися радістю і Духом Святим. (Дії 7:55) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Дії 13

Новий Переклад Українською

від Biblica
1 У церкві Антіохії були пророки та вчителі: Варнава, Симеон, якого звали Нігер, Луцій з Киринеї, Манаен, який виховувався разом із тетрархом Іродом, та Савл. 2 Одного разу, коли вони служили Господеві й постилися, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для справи, до якої Я їх покликав». 3 Тоді, після посту й молитви, вони поклали на них руки та відпустили. 4 Послані Святим Духом, вони прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру. 5 Прибувши до Саламії, звіщали там Слово Боже в юдейських синагогах. Іван теж був із ними та допомагав їм. 6 Пройшовши через весь острів, прийшли до Пафосу. Там вони знайшли одного юдея, на ім’я Бар-Ісус, який був чаклуном та лжепророком. 7 Він був разом із проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Проконсул покликав Варнаву та Савла, бажаючи послухати Слово Боже. 8 Але Еліма, чаклун (так перекладається його ім’я), протистояв їм, намагаючись відвернути проконсула від віри. 9 Тоді Савл, він же й Павло, сповнений Святого Духа, подивився уважно на нього 10 й сказав: ―Сину диявола та вороже всякої праведності, повний усілякого лукавства та зла! Невже ти не перестанеш перекручувати прямі шляхи Господні? 11 Ось тепер рука Господня направлена проти тебе: будеш сліпий і не бачитимеш сонця до певного часу! І відразу огорнули його морок і темрява, і він почав шукати, хто б його повів за руку. 12 Коли проконсул побачив те, що сталося, то увірував, дивуючись Господньому вченню. 13 Відпливши з Пафосу, Павло й ті, що були разом із ним, прийшли в Пергію та Памфілію. Там Іван залишив їх та повернувся до Єрусалима. 14 Вони ж пройшли через Пергію і дійшли до Антіохії Пісідійської. У Суботу Павло та Варнава прийшли в синагогу й присіли. 15 Після читання Закону та Пророків керівник синагоги послав сказати їм: ―Брати, якщо у вас є слово настанови до народу, то говоріть. 16 Павло піднявся та, подавши рукою знак, сказав: ―Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте! 17 Бог ізраїльського народу обрав наших батьків. Він підніс цей народ під час перебування в землі Єгипту й вивів його з неї Своєю сильною рукою. 18 Сорок років Він терпів їх у пустелі. 19 Він знищив сім народів у землі Ханаанській та віддав їхню землю у спадщину нашим батькам. 20 Це відбувалося упродовж чотирьохсот п’ятдесяти років. Після цього Бог давав їм суддів аж до пророка Самуїла. 21 Потім народ просив собі царя, і Бог дарував їм Саула, сина Кісового, з роду Веніаміна, який керував сорок років. 22 Згодом Бог усунув Савла, зробивши царем Давида. Він свідчив про нього, кажучи: «Я знайшов Давида, сина Єссеєвого, чоловіка Мені до серця. Він звершить усю Мою волю». 23 З його нащадків Бог, згідно зі Своєю обітницею, привів Ізраїлеві Спасителя – Ісуса. 24 Перед приходом Ісуса Іван закликав до хрещення на знак покаяння весь народ Ізраїлю. 25 Закінчуючи своє служіння, Іван казав: «За кого ви мене вважаєте? Я не Він. Але після мене йде Той, Кому я не достойний розв’язати ремінці сандалій на ногах». 26 Брати, діти роду Авраама, і ті, що боїтеся Бога! Це Слово спасіння було надіслане вам. 27 Жителі Єрусалима та їхні керівники не впізнали Ісуса й, засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. 28 І хоча вони не знайшли жодної підстави для обвинувачення, усе ж просили Пилата вбити Його. 29 А коли сповнили все, що було написано про Нього, вони зняли Його з хреста та поклали в гробницю. 30 Але Бог воскресив Його з мертвих, 31 і ще багато днів ті, що прийшли разом із Ним із Галілеї в Єрусалим, бачили Його. Тепер вони – Його свідки перед народом. 32 Ми проповідуємо вам нині цю Добру Звістку: обітницю, дану нашим батькам, 33 Бог сповнив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса. У другому псалмі написано: «Ти Мій Син! Я сьогодні породив Тебе!» (Пс 2:7) 34 А про те, що Бог воскресив Його з мертвих, так що тіло Його вже ніколи не повернеться у тління, сказав так: «Я дам вам святі та надійні благословення, обіцяні Давидові». 35 Тому й в іншому місці каже: «Ти не дозволиш вірному Твоєму побачити тління». (Пс 15:10) 36 Адже Давид, послуживши волі Божій у своєму поколінні, помер, був похований разом зі своїми батьками й побачив тління. 37 Але Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління. 38 Тому, брати, я хочу, щоб ви знали: через Нього вам сьогодні звіщається прощення гріхів. І від усього, у чому ви не могли виправдатися в Законі Мойсея, 39 кожен, хто вірить, виправданий через Нього. 40 Будьте уважні, щоб не сталося з вами того, про що сказано в пророків: 41 «Подивіться, насмішники, здивуйтеся та помріть, бо Я роблю справу в дні ваші, справу, у яку ви ніяк не повірите, навіть якби вам хтось розповів про це». 42 Коли Павло та Варнава виходили, їх запросили говорити про це ж наступної Суботи. 43 Після того, як зібрання розійшлося, багато юдеїв та богобоязних прозелітів пішли за Павлом та Варнавою. Ті говорили з ними та переконували їх залишатись у благодаті Божій. 44 Наступної Суботи майже все місто зібралося послухати Слово Господнє. 45 Коли юдеї побачили натовп, то сповнились заздрощів і богохульствами перечили тому, що говорив Павло. 46 Тоді Павло та Варнава рішуче сказали їм: «Слово Боже треба було звістити насамперед вам. Але оскільки ви відкидаєте його й вважаєте себе недостойними вічного життя, ми звертаємося до язичників. 47 Бо так наказав нам Господь: „Я зробив тебе світлом серед народів, щоб ти ніс спасіння до краю землі“». 48 Коли язичники почули це, вони раділи та славили Слово Господнє. І всі, кого було призначено до вічного життя, увірували. 49 Слово Господнє поширювалося по всій країні. 50 Юдеї підбурили богобоязних жінок зі знатних сімей та керівників міста, і вони почали гоніння проти Павла та Варнави й вигнали їх за межі своєї землі. 51 Тоді апостоли обтрусили пил зі своїх ніг на свідчення проти них і пішли до Іконії. 52 Учні були сповнені радості та Святого Духа. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.