Єремії 17 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1-5 Проклята людина, яка має надію на людину і опирається на нього тілом свого рамена, а від Господа відійде його серце! 6 І він буде, як билина в пустелі, не побачить, коли прийде добро, і поселиться на узбережжях, у пустелі, у соляній землі, яка не заселена. 7 Та благословенна людина, яка поклала надію на Господа, і Господь буде його надією. 8 І він буде, як родюче дерево при водах, і у вологості випустить своє коріння, і не злякається, коли прийде спека, і в нього буде розлогий стовбур, він не побоїться в рік посухи і не перестане давати плоду. 9 Серце глибоке понад усе, і це — людина. І хто її пізнає? 10 Я — Господь, Той, Хто досліджує серця і випробовує нирки, щоб кожному дати за його дорогами і за плодами його побажань. 11 Куріпка зібрала те, чого не породила. Хто робить своє багатство не із судом, у половині своїх днів його залишить, а в кінці він буде безумний. 12 Наша святиня — престол слави, що підноситься. 13 Господи, очікування Ізраїля, усі, що Тебе залишили, засоромилися, ті, що відступили, хай будуть записані на землі, бо залишили Господа — Джерело життя. 14 Оздоров мене, Господи, і вилікуюсь. Спаси мене, і врятуюся. Адже Ти є моя похвала. 15 Ось вони говорять до мене: Де Господнє слово? Нехай прийде! 16 А я не струдився, ідучи за Тобою, і Ти знаєш, що я не забажав дня людини. Перед Твоїм обличчям є те, що виходить з моїх уст. 17 Не будь мені на відчуження, дбаючи про мене в лихий день. 18 Хай засоромляться ті, що переслідують мене, і хай я не засоромлюся. Хай побояться вони, та хай не побоюся я. Наведи на них поганий день, побий їх подвійним побиттям. 19 Так говорить Господь: Іди і стань в брамах синів твого народу, ті, що ними входять царі Юди, і ті, якими виходять, і в усіх брамах Єрусалима, 20 і скажеш їм: Послухайте Господнє слово, царі Юди, вся Юдеє і весь Єрусалиме, ви, що входите цими брамами, 21 так говорить Господь: Бережіть ваші душі й не носіть тягарів у суботній день, і не виходьте брамами Єрусалима, 22 і не виносіть тягарів із ваших домів у суботній день, і не робіть жодного діла. Святіть суботній день, як Я і заповів вашим батькам. Та вони не послухалися і не нахилили свого вуха, 23 а зробили свою шию твердою — більше за їхніх батьків, щоб не слухатися Мене і не прийняти напоумлення. 24 І буде, коли ви справді послухаєте^[1] Мене, — говорить Господь, — щоб у суботній день не проносити тягарів через брами цього міста, а щоб святити день суботній, щоб не робити жодного діла, 25 то входитимуть через брами цього міста царі та володарі, які сидять на престолі Давида, і сидять на колісницях і конях, — вони і їхні володарі, мужі Юди і ті, що живуть в Єрусалимі, і це місто буде заселене навіки. 26 І прийдуть з міст Юди і довкола Єрусалима, і з землі Веніаміна, і з рівнини, і з гори, і з тієї країни, що до півдня, несучи всепалення, і жертви, і манаа^[2], і ладан, несучи хвалу до Господнього дому. 27 І буде, що коли Мене не вислухаєте, щоб святити суботній день, щоб не носити тягарів і не проходити крізь брами Єрусалима в суботній день, то запалю вогонь у його брамі, і він пожере вулиці Єрусалима, і не погасне.

Lutherbibel 2017

Judas Sünde und Strafe

1 Die Sünde Judas ist geschrieben mit eisernem Griffel und mit diamantener Spitze gegraben auf die Tafel ihres Herzens und auf die Hörner an ihren Altären; (1Цар 14:22; Єр 31:33) 2 denn ihre Söhne denken an ihre Altäre und Ascherabilder unter den grünen Bäumen und auf den hohen Hügeln. 3 Aber ich will deine Opferhöhen auf Bergen und Feldern samt deiner Habe und allen deinen Schätzen zum Raube geben um der Sünde willen, die in deinem ganzen Gebiet begangen ist. (Єр 15:13) 4 Und du musst von deinem Erbe lassen, das ich dir gegeben habe, und ich will dich zum Knecht deiner Feinde machen in einem Lande, das du nicht kennst; denn ihr habt ein Feuer meines Zorns angezündet, das ewiglich brennen wird.

Falsches und wahres Vertrauen

5 So spricht der HERR: Verflucht ist der Mann, der sich auf Menschen verlässt und hält Fleisch für seinen Arm und weicht mit seinem Herzen vom HERRN. (2Хр 32:8; Пс 118:8; Пс 146:3) 6 Der ist wie ein Strauch in der Wüste und wird nicht sehen das Gute, das kommt, sondern er wird bleiben in der Dürre der Wüste, im unfruchtbaren Lande, wo niemand wohnt. (Єр 48:6) 7 Gesegnet ist der Mann, der sich auf den HERRN verlässt und dessen Zuversicht der HERR ist. (Пс 146:5) 8 Der ist wie ein Baum, am Wasser gepflanzt, der seine Wurzeln zum Bach hin streckt. Denn obgleich die Hitze kommt, fürchtet er sich doch nicht, sondern seine Blätter bleiben grün; und er sorgt sich nicht, wenn ein dürres Jahr kommt, sondern bringt ohne Aufhören Früchte. (Пс 1:3) 9 Es ist das Herz ein trotzig und verzagt Ding; wer kann es ergründen? 10 Ich, der HERR, kann das Herz ergründen und die Nieren prüfen und gebe einem jeden nach seinem Tun, nach den Früchten seiner Werke. (1Сам 16:7; Пс 7:10; Прип 15:11; Єр 32:19; Рим 2:6)

1Сам 16:7Пс 7:10Прип 15:11Єр 32:19Рим 2:6

11 Wie ein Rebhuhn, das sich über Eier setzt, die es nicht gelegt hat, so ist, wer unrecht Gut sammelt; denn mitten im Leben muss er davon und zuletzt steht er als Narr da. (Лк 12:20) 12 Aber die Stätte unseres Heiligtums ist der Thron der Herrlichkeit, erhaben von Anbeginn. (Єр 3:17) 13 Denn du, HERR, bist die Hoffnung Israels. Alle, die dich verlassen, müssen zuschanden werden, und die Abtrünnigen müssen auf die Erde geschrieben werden; denn sie verlassen den HERRN, die Quelle des lebendigen Wassers. (Єр 2:13)

Jeremias Gebet in Anfechtung (Jeremias dritte Klage)

14 Heile du mich, HERR, so werde ich heil; hilf du mir, so ist mir geholfen; denn du bist mein Ruhm. (Вих 15:26; Пс 6:3; Пс 109:1) 15 Siehe, sie sprechen zu mir: »Wo ist denn des HERRN Wort? Soll es doch kommen!« (Іс 5:19) 16 Aber ich habe dich nie gedrängt, Unheil kommen zu lassen; auch hab ich den bösen Tag nicht herbeigewünscht, das weißt du. Was ich gepredigt habe, das liegt offen vor dir. 17 Sei du mir nur nicht schrecklich, meine Zuversicht in der Not! 18 Lass die zuschanden werden, die mich verfolgen, und nicht mich; lass sie erschrecken, und nicht mich. Lass den Tag des Unheils über sie kommen und zerschlage sie zwiefach! (Пс 35:4)

Die Heiligung des Sabbats

19 So sprach der HERR zu mir: Geh hin und tritt ins Tor des Volks, durch das die Könige von Juda aus und ein gehen, und in alle Tore Jerusalems (Неем 13:15) 20 und sprich zu ihnen: Höret des HERRN Wort, ihr Könige Judas und ganz Juda und alle Einwohner Jerusalems, die durch diese Tore gehen! 21 So spricht der HERR: Hütet euch um eures Lebens willen und bringt keine Last am Sabbattag durch die Tore Jerusalems (Вих 20:8) 22 und tragt keine Last am Sabbattag aus euren Häusern und tut keine Arbeit, sondern heiligt den Sabbattag, wie ich euren Vätern geboten habe. (Іс 56:2) 23 Aber sie hörten nicht und neigten ihre Ohren nicht, sondern blieben halsstarrig, dass sie ja nicht auf mich hörten noch Zucht annähmen. (Єр 7:26) 24 Wenn ihr nun auf mich hören werdet, spricht der HERR, dass ihr am Sabbattag keine Last durch die Tore dieser Stadt tragt, sondern den Sabbat heiligt, dass ihr an diesem Tage keine Arbeit tut, 25 so sollen auch durch die Tore dieser Stadt aus und ein gehen Könige und Fürsten, die auf dem Thron Davids sitzen und die mit Ross und Wagen fahren, sie und ihre Fürsten, die Männer Judas und die Einwohner Jerusalems; und diese Stadt soll für immer bewohnt werden. (Єр 22:4) 26 Und sie sollen kommen aus den Städten Judas und aus der Gegend von Jerusalem und aus dem Lande Benjamin, aus dem Hügelland und vom Gebirge und vom Südland, die da bringen Brandopfer, Schlachtopfer, Speisopfer und Weihrauch und die da Dankopfer bringen zum Hause des HERRN. (Єр 32:44; Єр 33:13) 27 Werdet ihr aber nicht auf mein Gebot hören, den Sabbattag zu heiligen und keine Last am Sabbattag zu tragen durch die Tore Jerusalems, so will ich ein Feuer in ihren Toren anzünden, das die festen Häuser Jerusalems verzehrt und nicht gelöscht werden kann. (Єз 20:12; Ам 2:5)