1А коли покликав дванадцятьох, то дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб. (Мт 10:1; Мт 10:7; Мт 10:14; Мр 6:7; Лк 10:1)2І послав Він їх проповідувати Боже Царство й оздоровляти недужих. (Мт 4:23)3І сказав Він їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте. (Лк 10:4)4І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте.5А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг — на свідчення проти них. (Мт 8:4)6Розійшовшись, вони ходили по селах, звіщаючи Євангеліє та оздоровлюючи всюди.
Збентеження Ірода
7Ірод, тетрарх, почув про все, що сталося [через Нього], і бентежився, бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих; (Мт 14:1; Мр 6:14; Лк 9:19)8інші — що це Ілля з’явився; ще інші — що воскрес один із давніх пророків.9Тоді Ірод сказав: Іванові я відтяв голову; хто ж такий Оцей, про Кого я чую таке? І намагався побачити Його. (Лк 23:8)
Повернення апостолів. Нагодування п’ятитисячного натовпу
10Повернувшись, апостоли розповідали Йому, що вони зробили. Забравши їх, Він усамітнився [у відлюдному місці] біля міста, що зветься Витсаїда. (Мт 11:21; Мт 14:13; Мр 6:30; Мр 6:32; Мр 6:45; Лк 10:17; Ів 6:1)11Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення.12День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці!13А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.14Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят!15І зробили так, і розсадили всіх.16Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми. (Мт 14:19)17І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків.
Учні визнають Ісуса Месією
18І сталося, коли Він молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають люди? (Мт 16:13; Мр 8:27; Лк 9:28)19Вони у відповідь сказали: Деякі — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, а ще інші — за одного з давніх пророків, який воскрес. (Лк 9:7)20Він же запитав їх: А ви за кого Мене вважаєте? Петро ж у відповідь сказав: За Христа Божого! (Лк 2:11; Лк 2:26; Лк 23:35; Ів 6:69)21Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,
23А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною. (Мт 16:24; Мр 8:34; Лк 14:27; Рим 8:36; 1Кор 15:31)24Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її.25Адже що з того скористає людина, коли придбає весь світ, а погубить або знищить саму себе?26Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того Людський Син посоромиться, коли прийде у Своїй славі, у славі Свого Отця і святих ангелів. (Мт 10:33; Рим 1:16; 1Тим 5:21; 2Тим 1:8)27Запевняю вас, що деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства! (Мт 16:28; Лк 19:11)
Чудесне преображення Ісуса
28Через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана і Якова та піднявся на гору помолитися. (Мт 14:23; Мт 17:1; Мр 1:35; Мр 9:2; Лк 3:21; Лк 5:16; Лк 6:12; Лк 9:18; Лк 11:1)29І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим.30І ось, два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля,31котрі з’явилися у славі й говорили про відхід Його, який мав статися в Єрусалимі. (Лк 9:22)32Петро й інші були зморені сном, а прокинувшись, побачили Його славу та обох мужів, які стояли з Ним. (Мт 26:43; Ів 1:14; 2Пет 1:16)33І сталося, коли відходили ті від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути! Поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі! Він не знав, що говорить. (Лк 5:5)34Коли він ще говорив, з’явилася хмара й оповила їх; вони ж злякалися, як ті увійшли в хмару.35І почувся голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Вибраний — Його слухайтеся! (Лк 3:22)36Коли залунав цей голос, Ісус залишився Сам. А вони мовчали й нікому в ті дні нічого не розповідали про те, що побачили.
Зцілення біснуватого хлопця
37Сталося наступного дня, як зійшли вони з гори, зустрів Його великий натовп. (Мт 17:14; Мр 9:14)38І ось чоловік з натовпу закричав, гукаючи: Учителю, благаю Тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене! (Лк 7:12)39А ото дух хапає його, він раптово кричить, кидається з піною. І, вимучивши його, насилу відходить від нього; (Мр 1:26)40благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли!41У відповідь Ісус сказав: О, роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами й терпітиму вас? Приведи сюди свого сина! (Мт 12:39; Ів 14:9)42Коли він ще йшов, кинув його і затряс ним біс. Та Ісус пригрозив нечистому духові, оздоровив дитину і віддав батькові. (Лк 7:15)
Ісус говорить про Свої страждання
43І всі дивувалися з величі Божої. Коли ще всі захоплювалися тим, що робив Ісус, Він сказав Своїм учням: (Мт 17:22; Мр 9:30; Лк 4:32; Дії 19:27; 2Пет 1:16)44Вкладіть до своїх вух такі слова: Людський Син має бути переданий у руки людей! (Лк 1:66; Лк 9:22; Лк 21:14)45Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоби збагнути їх. Та боялися запитати Його про ці слова. (Лк 2:50; Лк 24:25; Лк 24:45; Ів 16:19)
Шлях до справжньої величі
46І спало їм на думку: Хто з них був би найбільший? (Мт 18:1; Мр 9:33; Лк 22:24)47А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло Себе (Лк 5:22)48і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий! (Мт 10:40; Лк 22:26)
Хто не проти вас, той за вас
49У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами. (Мр 9:38; Лк 5:5; Лк 10:17)50Та Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас! (Лк 11:23)
Ісус докоряє учням за жорстокосердість
51І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим. (Мт 19:1; Мт 19:15; Мт 20:17; Лк 9:53; Лк 13:22; Лк 17:11; Лк 18:31; Лк 19:28; Дії 2:1; 1Тим 3:16)52І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю. (Мт 10:5; Лк 7:27; Лк 10:33; Лк 17:16; Ів 4:4; Ів 4:40; Дії 8:1)53А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима. (Лк 10:10)54І, побачивши це, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]? (Мт 4:21; Мт 17:4)55Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх].56І Він пішов до іншого села.
Слідування за Христом
57А в дорозі, коли вони йшли, один сказав Йому: Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]! (Мт 8:19)58Та Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні — гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.59До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.60Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство!61А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.62Ісус же відповів йому: Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства. (Лк 14:33; Лк 14:35; Лк 17:31; Ів 6:66; флп 3:13)