1Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою. (Мт 26:2; Мр 14:1)2Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу. (Мт 21:26)3Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох, (Мт 26:14; Мр 14:10; Ів 6:70; Ів 13:2; Ів 13:27)4і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм. (Дії 4:1)5Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.6І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі. (Мр 14:2; Дії 24:18)
Господня Вечеря
7Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху. (Мт 26:17; Мр 14:12)8І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.9Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?10А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,11і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями? (Лк 2:7)12І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.13Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху. (Лк 19:32)14І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. (Лк 17:5)15І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму; (Мт 26:26; Мр 14:22; 1Кор 5:7; 1Кор 11:23)16кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві. (Лк 13:29)17Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою. (1Кор 10:16)18Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.19І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене. (Лк 24:30; Дії 27:35)20Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається. (2Кор 3:6; Євр 7:22)21Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі. (Мт 26:21; Мр 14:18; Ів 13:21)22Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.23І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
Більший нехай буде як менший
24Була й суперечка між ними, хто з них більший. (Мт 11:11; Мт 20:24; Мр 10:41)25А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.26Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга. (Лк 9:48; Євр 13:7)27Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує. (Ів 13:4)
Апостоли судитимуть дванадцять племен Ізраїля
28Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях; (Мт 19:28; Євр 4:15)29як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, — (Лк 12:32)30щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля. (Мт 19:28)
Ісус говорить про відречення Петра
31[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; (Мт 26:31; Мр 14:27; Ів 13:37; 2Кор 2:11)32Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів! (Пс 50:15; Ів 17:9; Ів 17:11; Ів 17:15; Ів 21:15)33Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть. (Мт 14:28; Дії 5:18; Дії 12:3)34Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене! (Лк 22:61)
В Ісусі справджуються пророцтва
35І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого. (Лк 10:4)36А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча. (Мт 10:34)37Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується! (Лк 18:31; Лк 22:52)38Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
Ісусова молитва в Гетсиманії
39Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні. (Мт 26:30; Мт 26:36; Мр 14:26; Мр 14:32; Лк 21:37)40Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.41А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, (Дії 7:60; Дії 9:40)42промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя! (Мт 6:10)43З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. (Лк 1:11)44Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю. (Ів 12:27)45Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.46І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Схоплення Ісуса
47Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є]. (Мт 26:47; Мр 14:43; Ів 18:3; Дії 1:16)48Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?49Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем? (Лк 22:36)50І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.51Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.52А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями. (Лк 22:37; Дії 4:1)53Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви. (Лк 19:47; Ів 7:30; Ів 19:11; Кол 1:13)
Петро відрікається від Ісуса
54Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі. (Мт 26:57; Мт 26:69; Мр 14:53; Мр 14:66; Ів 18:13; Ів 18:25)55Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.56Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним! (Дії 4:13)57Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!58Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!59Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.60Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.61Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі! (Лк 22:34)62І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Знущання над ув’язненим Ісусом
63А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи; (Мт 26:67; Мр 14:65)64вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?65І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
Перед збором старших, первосвящеників і книжників
66Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори, (Мт 26:63; Мт 27:1; Мр 14:61; Мр 15:1; Ів 18:19)67кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите; (Ів 3:12; Ів 8:45; Ів 10:24)68якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите]. (Лк 20:7)69Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили. (Пс 109:1; Мт 22:44)70Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.71Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!