Зареєструватися безкоштовно

Луки 8

Українська Біблія LXX УБТ



1 І сталося, що після того Він проходив містами й селами, проповідуючи і звіщаючи Царство Боже. А з Ним було дванадцять (Мт 4:23; Лк 4:43; Лк 7:11) 2 та деякі жінки, які були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, (Мт 12:45; Мр 15:40; Лк 23:49; Дії 1:14) 3 Іванна, дружина Хузи, прибічника Ірода, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна. (Лк 24:10) 



4 Коли ж зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Нього, Він розповів притчу: (Мт 13:1; Мр 4:1) 5 Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його. 6 А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. 7 Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його. 8 Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів. Кажучи це, Він наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає! (Мт 11:15) 9 Учні ж запитували Його, [кажучи]: Що означає ця притча? (Мт 13:10; Мр 4:10) 10 А Ісус відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим — у притчах, щоби дивилися — і не бачили, щоби слухали — і не розуміли. 11 Ось що означає ця притча: Зерно — то Слово Боже. (Мт 13:18; Мр 4:13; 1Пет 1:23) 12 А що при дорозі, — це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися. (1Кор 1:21) 13 А що на камені, — це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають. (Дії 8:14; Кол 2:7) 14 А що в терня впало, — це ті, які почули, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, відходять і не дозрівають. (1Тим 4:1) 15 А те, що на добрій землі, — це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні. (Лк 21:19; Дії 16:14; Рим 2:7; Євр 10:36; Євр 12:1; Об 3:10; Об 13:10; Об 14:12) 



16 Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло. (Мр 4:21; Лк 11:33) 17 Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться. (Мт 10:26; Рим 2:16) 18 Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього! (Мт 13:12) 



19 Прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп. (Мт 12:46; Мр 3:21; Мр 3:31) 20 І сповістили Йому: Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе. (Дії 1:14) 21 А Він у відповідь сказав їм: Моя мати й Мої брати — це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують. (Мт 7:24; Лк 11:28; Ів 20:17) 



22 Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли. (Мт 8:18; Мт 8:23; Мр 4:35) 23 Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці. 24 Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, — і вони стихли, і настала тиша. (Лк 5:5) 25 Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його? 



26 І припливли вони до землі Герасинської, яка напроти Галилеї. (Мт 8:28; Мр 5:1) 27 А коли Він ступив на суходіл, зустрів їх один чоловік із міста, якого впродовж багатьох років мучили демони: він не носив одягу і мешкав не в домі, а в гробницях. 28 Побачивши Ісуса, він вигукнув, припав до Нього і гучним голосом прокричав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч Ти мене! (Мр 1:24) 29 Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. Тривалий час він хапав його, — його в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли, але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустелях. (Мр 9:21; Лк 13:16; Ів 5:6) 30 Ісус його запитав, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон! Бо багато бісів увійшло в нього. 31 І просили Його, щоб не наказував їм іти до безодні. (Об 9:11) 32 А було там велике стадо свиней, яке паслося на горі. І вони благали Його, щоб наказав їм увійти в них. І Він дозволив їм. 33 Біси ж, вийшовши із чоловіка, перейшли у свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і утопилося. 34 А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали й сповістили в місті й по селах. 35 І люди вийшли побачити те, що сталося; вони прийшли до Ісуса і знайшли чоловіка, з якого вийшли біси: він сидів одягнений, при розумі, біля ніг Ісуса — і налякалися, 36 бо ті, які бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. 37 І попросили Його всі люди Герасинської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він увійшов до човна й повернувся. (Мт 9:1; Лк 1:65) 38 Той же чоловік, з якого вийшли біси, просив Його, щоби бути з Ним. Та Він відіслав його, кажучи: 39 Повернися до свого дому й розкажи, що для тебе зробив Бог. І він пішов, розголошуючи по всьому місту, що зробив для нього Ісус. 



40 Коли ж Ісус повернувся, натовп зустрів Його, бо всі чекали на Нього. (Мт 9:18; Мр 5:21; Лк 4:42) 41 І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому, 42 бо мав єдину дочку, років зо дванадцять, і вона помирала. Коли Він ішов, натовп тіснив Його. (Лк 7:12) 43 А жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років, котра віддала лікарям усе майно, однак ніхто не міг її вилікувати, 44 підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу. І вмить спинилася її кровотеча. 45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро [і ті, хто з ним], сказали: Наставнику, люди товпляться навколо Тебе і тіснять, [а Ти питаєш: Хто той, який доторкнувся до Мене?] (Лк 5:5) 46 Ісус же сказав: Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. (Лк 5:17) 47 А жінка, побачивши, що не втаїться, з тремтінням підійшла і впала перед Ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього і як умить стала здоровою. 48 Він же сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі! (Мт 9:22; Мр 5:34) 49 Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя! (Лк 7:6) 50 А Ісус, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде здорова! 51 Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини. (Мт 17:1) 52 Усі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить! (Лк 7:13) 53 Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла. 54 А Він, [вигнавши всіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань! 55 І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти. 56 Її батьки були сильно вражені, та Він наказав нікому не розповідати про те, що сталося. (Мт 8:4; Мт 12:23) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)