1Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували. (Мт 28:1; Мр 16:1; Ів 20:1; 1Кор 16:2)2Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,3а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. (Мр 16:19; Дії 1:21; Дії 4:33)4І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі. (Лк 2:9; Дії 1:10; Дії 10:30)5Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими? (Об 1:18)6Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.7Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день. (Лк 9:22)8Тоді вони пригадали Його слова.9Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим. (Мт 28:16; Лк 24:22)10То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам. (Мр 15:40; Лк 8:2)11Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм. (Лк 24:25; Лк 24:41)12Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.
Ісус з’являється Своїм учням по воскресінні
13Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій[1] від Єрусалима, яке називалося Емаус; (Мр 16:12)14вони говорили між собою про все, що відбулося. (Лк 24:9; Лк 24:22)15І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,16та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали. (Лк 24:31; Ів 21:4)17Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні? (Мт 6:16)18У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями? (Ів 19:25)19І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом; (Мт 21:11; Лк 4:34; Дії 2:22; Дії 7:22)20як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.21А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося. (Лк 1:68; Лк 2:38; Лк 19:11; Дії 1:6; Євр 9:12)22Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці (Мт 12:23; Лк 24:1)23й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.24Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили! (Лк 24:12; Ів 20:3)25Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! (Мр 9:19; Мр 16:14; Лк 9:45; Лк 24:11; Ів 20:27; Гал 3:1)26Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу? (Пс 21:1; Лк 9:22; Лк 24:46; Ів 20:9; Дії 3:18; Дії 3:21; Дії 8:30; 1Пет 1:11)27І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його. (Лк 24:44; Дії 26:22)28І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.29Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними. (Дії 16:15)30І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм; (Лк 9:16; Лк 22:19; Ів 21:13)31тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. (Лк 24:16)32І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання? (Пс 38:4; Лк 24:45; Дії 17:2)33Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними; (Мт 28:16; Лк 24:9)34вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. (Ів 21:15; 1Кор 15:4)35А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.36Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам! (Мр 16:14; Ів 20:19; 1Кор 15:5)37Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа. (Мт 14:26)38А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?39Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю! (Дії 17:27; 1Ів 1:1)40Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.41А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі? (Лк 24:11; Ів 21:5; Ів 21:10; Дії 12:14)42Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].43Тож, взявши, Він їв перед ними. (Дії 10:41)44І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах! (Лк 24:27; Ів 5:39; Ів 5:46)45Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання. (Лк 9:45; Ів 12:16; Ів 20:9)46І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день, (Лк 9:22; Лк 24:26; Дії 17:2)47щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами. (Мт 28:19; Мр 16:15; Дії 2:38; Дії 5:31; Дії 17:30)48Ви [ж є] свідками цього. (Дії 5:32)49І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти! (Ів 14:16; Ів 16:7; Дії 1:4)
Вознесіння Ісуса на небо
50Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх. (Мр 16:19; Дії 1:4)51І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.52А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима53і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь]. (Дії 2:46; Дії 3:1; Дії 5:42)