1Коли Він закінчив усі Свої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум. (Мт 7:28; Мт 8:5; Лк 4:31; Ів 4:46)2Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав.3Коли почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба.4Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: Він гідний того, щоб Ти йому це зробив,5бо любить наш народ і синагогу нам збудував. (Дії 10:2)6Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав [до Нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах; (Лк 8:49)7тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово — і видужає мій слуга.8Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, — і він іде, а іншому: Прийди, — і він приходить, а рабові своєму: Зроби це, — і він робить.9Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який ішов за Ним, промовив: Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри! (Лк 18:8)10Коли посланці повернулися додому, знайшли [хворого] раба здоровим.
Ісус воскрешає сина вдови
11Після цього Він пішов до міста, яке зветься Наїн. І сталося, що з Ним ішли [численні] Його учні та багато людей. (Лк 8:1)12Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого — єдиного сина в матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста. (Лк 8:42; Лк 9:38)13Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач! (Лк 8:52; Лк 10:33; Об 5:5)14Підійшовши, Він доторкнувся до мар; ті, які несли, стали. І Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! (Мр 5:41)15Мертвий підвівся і почав говорити. Тож Ісус віддав його матері. (Лк 9:42; Дії 9:40)16А всіх охопив страх. І вони прославляли Бога, кажучи: Великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав Свій народ! (Мт 21:11; Лк 1:65; Лк 1:68; Лк 2:20)17І розійшлася ця мова про Нього по всій Юдеї та по всій країні. (Мт 9:26; Лк 4:44)
Посланці від Івана Хрестителя
18І сповістили Івана його учні про все це. Тож покликавши двох зі своїх учнів, Іван (Мт 11:2; Ів 3:25)19послав їх до Господа запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого? (Пс 117:26; Мт 3:11; Мт 11:3)20Прийшовши до Нього, мужі сказали: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати, чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?21Саме тоді Він оздоровив багатьох від недуг та мук і від злих духів, і багатьом сліпим повернув зір.22Тож Він сказав їм у відповідь: Ідіть і сповістіть Іванові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Євангеліє;23блаженний той, хто через Мене не спокуситься!
Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя
24А коли Іванові посланці відійшли, Він почав говорити про Івана до натовпу: На що ви ходили дивитися в пустелю? На колиханий вітром очерет? (Мт 11:7)25То на що ж ви ходили дивитися? Може, на людину, вдягнену в м’які шати? Але ті, котрі одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палацах. (Мт 3:4)26На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, ніж на пророка! (Лк 1:76)27Він той, про кого написано: Ось Я посилаю ангела Мого перед обличчя Твоє, який приготує Твою дорогу перед Тобою! (Лк 9:52)28Кажу вам, що з-поміж народжених від жінок немає більшого від Івана, але найменший у Царстві Божому більший за нього! (Лк 1:15)29Весь народ і митники, почувши, визнали правоту Бога й охрестилися Івановим хрещенням, (Мт 21:31; Лк 3:7; Лк 3:12)
Нерозсудливість фарисеїв і законників
30а фарисеї та законники відкинули задум Божий для них — не були хрещені ним. (Пс 32:10; Дії 20:27; Рим 10:3)31Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні?32Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!33Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має. (Лк 1:15; Ів 10:20)34Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників. (Мт 9:11)35Тож виправдалася мудрість усіма своїми дітьми. (1Кор 1:24)
Ісус у домі фарисея Симона
36Один із фарисеїв просив Його, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу. (Мт 26:6; Мр 14:3; Лк 11:37; Лк 14:1; Ів 12:1)37А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро;38вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.39Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, — що вона грішниця! (Мт 21:11; Ів 4:19)40Ісус у відповідь промовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. А той промовив: Кажи, Учителю!41Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв[1], а другий — п’ятдесят. (Лк 16:5)42Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його? (Мт 18:27; Кол 2:13)43У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І Він сказав йому: Правильно ти розсудив. (Лк 10:28; Лк 20:21)44Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я ввійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла. (Ів 13:5; 1Тим 5:10)45Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги. (Рим 16:16)46Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.47Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить!48А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи! (Мт 9:2; Лк 5:20)49Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: Хто ж Він, що й гріхи прощає? (Лк 5:21)50Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди в мирі! (Мт 9:22; Мр 5:34)