1Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням: (Мт 7:28)2Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття. (Мт 16:21; Мр 14:1; Лк 22:1)
Змова вбити Ісуса
3Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа (Мт 21:23; Мт 26:57; Лк 3:2; Ів 11:49; Ів 18:13; Дії 4:6)4і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити. (Ів 11:53)5Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
Дорогоцінне миро для Ісуса
6І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого, (Мр 14:3; Лк 7:36; Ів 12:1)7до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.8Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?9Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!10Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло; (Мт 22:18; Лк 11:7)11бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте. (Мт 9:15)12Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.13Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї. (Мт 28:19)
Юда погоджується видати Ісуса
14Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників (Мр 14:10; Лк 22:3; Ів 11:57)15і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет. (Мт 27:3; Мт 27:9)16І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
Вечеря Господня
17Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху? (Мр 14:12; Лк 22:7)18Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями. (Мт 21:2)19Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.20Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]21і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть. (Мр 14:18; Лк 22:21; Ів 13:21)22Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?23А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.24Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися! (Мт 18:7)25Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.26Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє. (Мр 14:22; Лк 22:15; 1Кор 10:16; 1Кор 11:23)27Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,28бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. (Євр 7:22)29Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця. (Дії 10:41)
Ісус говорить про відречення учнів
30Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. (Пс 112:1; Мр 14:26; Лк 22:39; Ів 18:1)31Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари. (Мт 9:36; Мт 11:6; Мр 14:27; Лк 22:31; Ів 16:32)32А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї. (Мт 28:7)33У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся! (Ів 13:36)34Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся. (Мт 26:75)35Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
Ісусова молитва в Гетсиманії
36Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся. (Мр 14:32; Лк 22:40; Ів 18:1)37І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити. (Мт 4:21; Мт 17:1; Євр 5:7)38Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною! (Пс 41:6; Пс 41:12; Пс 42:5; Ів 12:27)39І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти. (Мт 20:22; Ів 6:38; Ів 18:11)40Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? (Мт 25:5)41Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне. (Мт 6:13; Еф 6:18; Євр 2:18; Євр 4:15; 1Пет 4:7; 1Пет 5:8)42Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля. (Мт 6:10; Дії 21:14)43Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими. (Лк 9:32)44Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова. (2Кор 12:8)45Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.46Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник! (Ів 14:31)
Юдина зрада
47Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу. (Мт 21:23; Мр 14:43; Лк 22:47; Ів 18:3)48А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!49Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій[1], Учителю! — та й поцілував Його. (Мт 27:29; Мт 28:9)50Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його. (Ів 18:12)51І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо. (Ів 18:26)52Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть. (Об 13:10)53Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів? (Пс 90:11; Ів 18:36; Євр 12:22)54Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?55У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене. (Лк 19:47)56Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли. (Мт 26:31; Ів 16:32)
Суд у первосвященика Каяфи
57Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. (Мт 26:3; Мр 14:53; Лк 22:54; Лк 22:63; Ів 18:13)58Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться. (Мт 26:69)59А первосвященики [та старші] і весь синедріон[2] шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити, (Пс 26:12)60але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє (Ів 8:17)61і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати. (Мт 27:40; Ів 2:19; Дії 6:14)62Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?63Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий? (Мт 16:16; Мт 27:14; Мр 5:7)64Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних! (Пс 109:1; Мт 22:44; Мт 24:30; Мт 27:11; Мр 16:19; Дії 7:55)65Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство! (Мт 9:3; Дії 14:14)66Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти! (Ів 19:7)
Знущання над Ісусом
67Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках (Мт 27:30)68і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
Петро тричі відрікається від Ісуса
69Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем! (Мт 26:58; Мр 14:66; Лк 22:56; Ів 18:25; Дії 4:13)70Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!71Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!72І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!73Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!74Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.75Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав. (Мт 26:34)