1Сталося так, що коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Його, а Він стояв біля Генісаретського озера, (Мт 4:18; Мт 13:1; Мр 1:16; Ів 21:1)2то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті.3Увійшовши до одного із човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей із човна.4Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: Відпливи на глибину і закинь сіті для риболовлі!5А Симон у відповідь сказав [Йому]: Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті! (Лк 8:24; Лк 8:45; Лк 9:33; Лк 9:49; Лк 17:13)6І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті почали рватися.7Тож вони дали знак друзям у другому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й наповнили обидва човни, так що ті стали потопати.8Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи! (Лк 18:13)9Бо від кількості риби, що вони наловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним, (Лк 4:36)10також і Якова, і Івана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не бійся — відтепер ти будеш ловити людей! (Мт 4:21)11І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним. (Мт 19:27)
Оздоровлення прокаженого
12І сталося так, що коли Він був в одному з міст, то ось чоловік, весь у проказі, побачивши Ісуса, упав долілиць і благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити! (Мт 8:1; Мр 1:40; Лк 17:16)13Простягнувши руку, Він доторкнувся до нього й промовив: Хочу, стань чистим! І враз проказа зійшла з нього.14І велів йому нікому про це не казати. — Але йди, — промовив Він, — покажися священикові, принеси за своє очищення так, як наказав Мойсей, — для свідчення їм! (Мт 8:4)15Однак чутка про Нього розійшлася далеко, і сходилося багато людей, щоби послухати й оздоровитися [в Нього] від своїх недуг. (Мт 9:26)16А Він відходив у пустинні місця і молився. (Лк 9:28)
Зцілення паралізованого
17І сталося одного дня, коли Він навчав, сиділи фарисеї[1] і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була в Ньому, щоб оздоровляти. (Мт 9:1; Мр 2:1; Лк 4:14; Лк 6:17; Лк 6:19; Лк 8:46)18І ось люди принесли на носилках чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним.19І, не знайшовши, як пронести його крізь натовп, вони вилізли на дах, та й крізь черепицю опустили його з носилками на середину перед Ісусом.20Побачивши їхню віру, Він сказав: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи! (Лк 7:48)21І книжники[2] та фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто ж Він, що говорить таку богозневагу? Хто може прощати гріхи, крім Самого Бога? (Лк 7:49; Лк 12:17; Ів 5:12)22Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях? (Мт 9:4; Лк 6:8; Лк 9:46)23Що легше: сказати«прощаються тобі твої гріхи», чи сказати«встань і ходи»?24Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи! І сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми свою постіль і йди до свого дому! (Мт 28:18; Ів 5:8)25І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога. (Лк 2:20; Ів 5:9)26А всіх охопив жах; вони славили Бога, сповнені страхом, кажучи: Неймовірне ми бачили сьогодні! (Лк 1:65)
Покликання митника Левія. Нарікання фарисеїв
27Після цього Він вийшов і побачив митника на ім’я Левій, який сидів на митниці, та й сказав йому: Іди за мною. (Мт 9:9; Мр 2:13)28Залишивши все, той устав і пішов слідом за Ним. (Мт 19:27)29Левій справив для Нього велику гостину у своєму домі; була там велика група митників та інших, які сиділи з Ним при столі. (Лк 15:1)30А книжники та фарисеї нарікали на Його учнів, кажучи: Чому ви їсте і п’єте з митниками та грішниками? (Мт 9:11; Лк 15:2; Лк 19:7)31А Ісус у відповідь їм сказав: Лікаря потребують не здорові, а хворі.32Я прийшов закликати до покаяння не праведних, а грішних. (Лк 15:7; Лк 19:10)
Притча про бурдюки та латки
33Вони ж відказали Йому: Учні Івана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють! (Мт 9:14; Мр 2:18; Лк 11:1)34Він промовив до них: Чи можете ви змусити постити весільних гостей, доки молодий з ними? (Ів 3:29)35Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть! (Лк 17:22)36І Він розповів їм притчу, що ніхто, відірвавши кусок нового одягу, не пришиває до старого одягу, бо і нове порве, і до старого не згодиться латка з нового. (Лк 6:39; Лк 13:6; Лк 18:1)37І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки — і само виллється, і бурдюки пропадуть.38Але молоде вино треба вливати до нових бурдюків, [тоді те і друге збережеться].39І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: Старе краще! (Ів 2:10)