1Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його. (Лк 5:29)2І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть. (Мт 9:11; Лк 19:7; Гал 2:12)3А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи:4Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? (Мт 18:12; Лк 19:10; Ів 10:11)5І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи,6і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася!7Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння. (Мр 2:17)
Притча про загублену драхму
8Або яка жінка, маючи десять драхм[1], якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?9А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася!10Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.
Притча про блудного сина
11І Він розповів: Один чоловік мав двох синів. (Мт 21:28)12І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно.13А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно. (Лк 16:1)14Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.15Пішов він, та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней.16І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав. (Лк 16:21)17Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду… (Лк 16:3)18Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою (Пс 50:6; Лк 15:21)19і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів!20Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його.21А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм! (Лк 15:18)22Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;23приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися,24бо цей син мій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся! І почали веселитися. (Лк 15:32; Лк 19:10; Еф 2:1)25А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.26Закликавши одного зі слуг, він запитав: Що це таке?27Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.28Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його.29Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.30Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля! (Лк 15:13)31А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. (Ів 17:10)32Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся! (Лк 15:24)