Зареєструватися безкоштовно

Матвія 13

Українська Біблія LXX УБТ



1 Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря; (Мт 13:36; Мр 4:1; Лк 8:4) 2 і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі. (Мр 2:13; Мр 3:9) 3 І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти. (Мт 10:34) 4 І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його. 5 Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, 6 а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло. (Ів 15:6; Як 1:11) 7 Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. 8 А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів. 9 Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає! (Мт 11:15) 



10 Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами? (Мт 13:3; Мр 4:10; Лк 8:9) 11 А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. (Рим 11:25; 1Кор 2:10) 12 Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього. (Мт 25:29; Мр 4:25) 13 Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють; (Мр 8:18; Лк 19:42; Ів 12:40) 14 і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите. (Дії 13:40; Дії 28:26) 15 Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх. 16 Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують. (Мт 16:17; Лк 10:23) 17 Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули. (Мт 10:41; Ів 8:56; Євр 11:13; 1Пет 1:10) 



18 Отже, послухайте притчу про сіяча. (Мр 4:13; Лк 8:11) 19 До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі. 20 А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає, 21 але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується. 22 Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду. (Мт 6:19; Мр 10:23; Лк 14:18; Лк 21:34) 23 А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять. 



24 Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі. (Мт 13:36) 25 Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов. (Мр 4:27) 26 А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль. 27 Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль? 28 А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його? 29 Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці. 30 Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні. (Мт 3:12; Об 14:15) 



31 Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі; (Мт 17:20; Мр 4:30; Лк 13:18) 32 воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках. (Пс 103:12) 33 Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок[1] борошна, поки все вкисло. (Мт 16:6; Лк 13:20; 1Кор 5:6) 34 Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив, (Мт 13:3; Мр 4:33) 35 щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу! (Пс 77:2; 1Кор 2:7) 



36 Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль. (Мт 13:1; Мт 13:24) 37 Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський, (1Ів 3:9) 38 а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого; (Ів 8:44; 1Кор 3:9) 39 ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели. (Мт 13:40; Мт 13:49; Мт 24:3; Мт 28:20; Євр 9:6) 40 Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу: (Мт 3:10) 41 Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня, (Пс 140:9; Мт 7:23; Мт 20:21; Мт 24:31; Мт 25:31; 1Ів 3:4) 42 і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. (Мт 8:12) 43 Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає. (Мт 11:15; Мт 17:2) 



44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле. (Мт 19:21; Мт 19:29; Лк 14:33; флп 3:7) 45 Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин; 46 знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її. 47 Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини, (Мт 4:19; Мт 22:9) 48 а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть. 49 Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних, (Пс 1:5; Мт 13:39; Мт 25:32) 50 і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. (Мт 8:12) 51 [Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так. 52 Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе. (Мт 12:35; Мт 20:1; Мт 21:33; Мт 23:34; Мр 1:27) 



53 Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти. (Мт 7:28; Мр 6:1; Лк 4:16) 54 Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила? (Мт 7:28; Мт 14:2) 55 Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда? (Мт 12:46; Мт 12:48; Ів 2:1; Ів 2:12; Ів 6:42; Ів 19:25; Дії 1:14; Дії 12:17) 56 Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все? (Ів 7:15) 57 І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі. (Мт 11:6; Ів 4:44) 58 І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство. 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)