Луки 23

Українська Біблія LXX УБТ

1 І встали всі вони, і повели Його до Пилата. (Мт 27:2; Мр 15:1; Ів 18:28)2 Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар. (Мт 27:11; Мр 15:2; Лк 20:25; Ів 18:33; Ів 19:12; Дії 24:5)3 Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!4 Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині. (Лк 23:14; Лк 23:22; 1Тим 6:13)5 Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди. (Мт 27:63; Лк 4:44; Дії 10:37)6 Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць. (Дії 23:34)7 Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі. (Лк 3:1)8 Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку. (Мт 12:38; Лк 9:9; Ів 12:21)9 Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав. (Мт 27:12)10 Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.11 Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата. (Лк 9:22)12 Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.13 Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,14 сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте. (Мт 27:63; Лк 23:4; Дії 28:18)15 Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив; (Лк 23:22; Дії 23:29)16 тож, покаравши Його, відпущу. (Ів 19:1)17 [Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного]. (Мт 27:20; Мр 15:11; Ів 18:39)18 Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву! (Ів 19:15)19 Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.20 А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.21 Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його! (Ів 19:6)22 Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу. (Лк 23:4)23 Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.24 І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами: (Мт 27:26; Мр 15:15; Ів 19:16; Дії 3:13)25 відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю. (Мт 17:12; Дії 24:27)26 І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. (Мт 27:31; Мт 27:32; Мр 15:20; Мр 15:21)27 Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.28 Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми, (Лк 7:13; Лк 19:41)29 бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували. (Лк 19:43; Лк 21:23)30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас! (Об 6:16)31 Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим? (1Пет 4:17)32 І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.33 І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч. (Мт 27:33; Мр 15:22; Ів 19:17; Ів 19:24)34 Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб. (Пс 21:19; Мт 5:44; Дії 3:17; 1Кор 2:8)35 А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець! (Пс 21:8; Мт 27:37; Мт 27:39; Мр 15:26; Мр 15:29; Лк 4:23; Лк 9:20; Лк 9:35)36 Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет (Пс 68:22)37 і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе!38 Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв.39 Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас! (Мт 26:68; Мт 27:44; Мр 15:32)40 А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? (Мт 10:28; Лк 12:5)41 Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив! (Дії 25:5)42 І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє! (Мт 16:28; Мт 20:21)43 А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю! (2Кор 12:4; флп 1:23)44 І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години; (Мт 27:45; Мт 27:50; Мр 15:33; Мр 15:37)45 померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа. (Пс 30:6; Лк 2:49; Дії 7:59; 1Пет 4:19)47 Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік! (Мт 27:19; Мт 27:54; Мр 15:39; Лк 2:20)48 Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися. (Лк 18:13; Євр 10:33)49 На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї. (Пс 37:12; Пс 87:9; Мт 27:55; Мр 15:40; Лк 8:2; Ів 19:25)50 Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна, (Мт 27:57; Мр 15:42; Ів 19:38)51 з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства; (Лк 2:38)52 підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса;53 знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав. (Лк 19:30)54 Була п’ятниця[1], і надходила субота.55 А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло. (Мт 27:61; Мр 15:47; Лк 23:49)56 Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.