Luke 22

Українська Біблія LXX УБТ

from Ukrainian Bible Society

Юдина зрада

1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою. (Mt 26:2; Mr 14:1) 

2 Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу. (Mt 21:26) 

3 Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох, (Mt 26:14; Mr 14:10; Joh 6:70; Joh 13:2; Joh 13:27) 

4 і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм. (Ac 4:1) 

5 Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків. 

6 І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі. (Mr 14:2; Ac 24:18) 

Господня Вечеря

7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху. (Mt 26:17; Mr 14:12) 

8 І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили. 

9 Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували? 

10 А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде, 

11 і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями? (Lu 2:7) 

12 І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте. 

13 Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху. (Lu 19:32) 

14 І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. (Lu 17:5) 

15 І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму; (Mt 26:26; Mr 14:22; 1Co 5:7; 1Co 11:23) 

16 кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві. (Lu 13:29) 

17 Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою. (1Co 10:16) 

18 Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже. 

19 І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене. (Lu 24:30; Ac 27:35) 

20 Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається. (2Co 3:6; Heb 7:22) 

21 Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі. (Mt 26:21; Mr 14:18; Joh 13:21) 

22 Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає. 

23 І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить. 

Більший нехай буде як менший

24 Була й суперечка між ними, хто з них більший. (Mt 11:11; Mt 20:24; Mr 10:41) 

25 А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями. 

26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга. (Lu 9:48; Heb 13:7) 

27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує. (Joh 13:4) 

Апостоли судитимуть дванадцять племен Ізраїля

28 Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях; (Mt 19:28; Heb 4:15) 

29 як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, — (Lu 12:32) 

30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля. (Mt 19:28) 

Ісус говорить про відречення Петра

31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; (Mt 26:31; Mr 14:27; Joh 13:37; 2Co 2:11) 

32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів! (Ps 50:15; Joh 17:9; Joh 17:11; Joh 17:15; Joh 21:15) 

33 Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть. (Mt 14:28; Ac 5:18; Ac 12:3) 

34 Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене! (Lu 22:61) 

В Ісусі справджуються пророцтва

35 І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого. (Lu 10:4) 

36 А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча. (Mt 10:34) 

37 Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується! (Lu 18:31; Lu 22:52) 

38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо. 

Ісусова молитва в Гетсиманії

39 Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні. (Mt 26:30; Mt 26:36; Mr 14:26; Mr 14:32; Lu 21:37) 

40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу. 

41 А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, (Ac 7:60; Ac 9:40) 

42 промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя! (Mt 6:10) 

43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. (Lu 1:11) 

44 Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю. (Joh 12:27) 

45 Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку. 

46 І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу. 

Схоплення Ісуса

47 Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є]. (Mt 26:47; Mr 14:43; Joh 18:3; Ac 1:16) 

48 Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського? 

49 Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем? (Lu 22:36) 

50 І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо. 

51 Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його. 

52 А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями. (Lu 22:37; Ac 4:1) 

53 Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви. (Lu 19:47; Joh 7:30; Joh 19:11; Col 1:13) 

Петро відрікається від Ісуса

54 Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі. (Mt 26:57; Mt 26:69; Mr 14:53; Mr 14:66; Joh 18:13; Joh 18:25) 

55 Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них. 

56 Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним! (Ac 4:13) 

57 Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його! 

58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні! 

59 Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць. 

60 Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень. 

61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі! (Lu 22:34) 

62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав. 

Знущання над ув’язненим Ісусом

63 А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи; (Mt 26:67; Mr 14:65) 

64 вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив? 

65 І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього. 

Перед збором старших, первосвящеників і книжників

66 Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори, (Mt 26:63; Mt 27:1; Mr 14:61; Mr 15:1; Joh 18:19) 

67 кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите; (Joh 3:12; Joh 8:45; Joh 10:24) 

68 якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите]. (Lu 20:7) 

69 Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили. (Ps 109:1; Mt 22:44) 

70 Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є. 

71 Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст! 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)