1Мужі-брати і батьки! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами. (Дії 7:2; Дії 24:10; Дії 25:8; Дії 26:1; Дії 26:24; 1Кор 9:3)2Почувши, що заговорив до них єврейською мовою, ще більше притихли. А він сказав: (Дії 21:40; Дії 26:14)3Я — чоловік-юдей, який народився в Тарсі в Килікії, вихований у цьому ж місті, біля ніг Гамалиїла, докладно навчений батьківського закону: я — ревнитель Бога, як усі ви сьогодні. (Дії 5:34; Дії 9:1; Дії 21:39; Дії 26:9; Рим 10:2; Гал 1:14)4Я цей напрям учення переслідував аж до смерті, в’яжучи і передаючи до в’язниці чоловіків і жінок, — (Дії 8:3; Дії 9:2)5як засвідчать про мене всі старші й первосвященик. Від них я одержав листи до братів у Дамаску й пішов, аби зв’язаними привести в Єрусалим для покарання тих, які там були. (Лк 22:66)6Але сталося, коли я йшов і наближався до Дамаска, десь опівдні раптом з неба засяяло довкола мене велике світло. (Дії 8:26)7Я впав на землю і почув голос, який говорив мені: Савле, Савле, чому Мене переслідуєш?8Я відповів: Хто Ти, Господи? Сказав мені: Я — Ісус Назарянин, Якого ти переслідуєш. (Дії 2:22)9А ті, хто був зі мною, побачили світло [і перелякалися], але голосу, який говорив до мене, не чули.10Я запитав: Господи, що мені робити? А Господь промовив до мене: Встань, іди в Дамаск, а там скажуть тобі про все, що потрібно тобі робити! (Дії 2:37)11І оскільки від того яскравого світла я не бачив, то ті, хто був зі мною, вели мене в Дамаск за руку. (Дії 13:11)12А один Ананій, побожний, згідно із Законом, муж, про якого добре свідчать усі юдеї — мешканці [Дамаска], — (Дії 2:5; Дії 6:3)13прийшов до мене, став і сказав мені: Савле, брате, прозрій! І в тій хвилині я побачив його.14Він же сказав: Бог наших батьків призначив тебе, щоб ти пізнав Його волю і побачив Праведного та почув голос з Його уст, (Лк 12:47; Дії 3:14; Гал 1:15)15бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що побачив і почув. (Дії 4:20)16А тепер чого очікуєш? Устань, охрестися та обмий свої гріхи, прикликавши Його Ім’я! (1Кор 1:2; 1Кор 6:11)17І сталося, коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, — в пориві захоплення (Дії 9:26; Дії 10:10; Дії 11:30; Гал 1:18)18я побачив Його… Він говорив до мене: Поспіши, швидше виходь з Єрусалима, бо не приймуть твого свідчення про Мене! (Дії 9:10)19А я сказав: Господи, вони самі знають, що я кидав до в’язниць та бив по синагогах тих, які вірять у Тебе, (Дії 8:3)20а коли лилася кров Твого свідка Степана, то я сам стояв і, схвалюючи [його вбивство], стеріг одяг тих, які його вбивали! (Дії 7:58; Дії 8:1)21Та Він сказав мені: Іди, тому що Я пошлю тебе далеко — до народів. (Дії 9:15; Дії 13:2)22Слухали його аж до цього слова, а тоді піднесли свої голоси, вигукуючи: Геть такого із землі, бо не годиться йому жити! (Ів 19:15; Дії 25:24)23Вони кричали, кидали одяг і жбурляли порох у повітря.
Павла ув’язнюють у римській казармі
24Тож тисяцький звелів відвести його до казарми, наказавши бичуванням допитати його, щоби зрозуміти, з якої причини так кричали проти нього. (Дії 21:34; Дії 23:10)25А коли розтягли його ременями, то Павло сказав сотникові, який стояв: Хіба вам дозволено бичувати чоловіка — римлянина і не засудженого? (Дії 16:37; Дії 21:37; Дії 22:29; Дії 23:27)26Почувши, сотник підійшов до тисяцького й сповістив, кажучи: [Вважай], що хочеш робити, бо цей чоловік — римлянин!27Наблизившись, тисяцький запитав його: Скажи мені, ти римлянин? Він відказав: Так.28А тисяцький відповів: Я набув це громадянство за великі гроші. Павло ж сказав: А я в ньому й народився.29Тоді від нього негайно відступили ті, які мали його допитувати, а тисяцький налякався, довідавшись, що він римлянин і що він його зв’язав. (Дії 16:38; Дії 22:25)30А наступного дня, бажаючи краще дізнатися, у чому його звинувачують юдеї, звільнив його [з кайданів] і наказав, аби прийшли первосвященики й увесь синедріон[1]. І, привівши Павла, поставив його перед ними. (Дії 4:23; Дії 21:34; Дії 23:28)