1Поглянувши на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я до цього дня служив Богові з усієї доброї совісті! (Ac 24:16; 2Co 1:12; 1Ti 3:9; 1Pe 3:16; 1Pe 3:21)2Та первосвященик Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста. (Joh 18:22; Ac 24:1)3Тоді Павло сказав йому: Бог тебе битиме, стіно побілена! Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, а наказуєш, переступаючи Закон, бити мене! (Mt 23:27; Joh 7:51)4А прислужники сказали: Ти докоряєш первосвященикові Божому?5Павло ж промовив: Не знав я, брати, що це первосвященик, адже написано, що начальника свого народу не лихословитимеш!6Зрозумівши, що одна частина тут — садукеї[1], а друга — фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію на воскресіння мертвих мене судять! (Ac 4:2; Ac 5:17; Ac 5:34; Ac 24:21; Ac 26:5; Ac 28:20; Php 3:5)7Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися. (Ac 15:2)8Адже садукеї твердять, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні Духа, а фарисеї це визнають. (Mt 22:23)9І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не будемо воювати з Богом!] (Ac 5:34; Ac 5:39)10А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони Павла не роздерли, наказав воїнам увійти, забрати його з-посеред них і відвести до казарми. (Ac 15:2; Ac 21:34; Ac 22:24)
Павла відводять у Кесарію
11А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Кріпися, [Павле]! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі! (Ac 9:10; Ac 19:21; Ac 27:24; Ac 28:23)12А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, дали клятву, запевняючи, що не їстимуть і не питимуть, доки не вб’ють Павла. (Joh 16:2; Ac 9:23; Ac 9:29)13Було понад сорок тих, які склали цю спільну клятву.14Вони, підійшовши до первосвящеників і старших, сказали: Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла. (Ac 4:23)15Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоби [завтра] привів його до вас, ніби бажаєте докладніше довідатися про нього. Ми ж, перш ніж він прибуде, готові його вбити. (Ac 9:23; Ac 9:29; Ac 23:20; Ac 23:21; Ac 23:27; Ac 25:2; Ac 25:3)16А син сестри Павла, почувши про засідку, прибув і, ввійшовши до казарми, сповістив Павлові. (Ac 20:3)17Павло ж, покликавши одного із сотників, сказав: Проведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати.18А тоді той, узявши його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло, покликавши мене, попросив провести до тебе цього юнака, який має щось тобі сказати. (Ac 25:14; Ac 25:27; Ac 28:17)19Узявши його за руку й відвівши вбік, тисяцький запитав: Що ти маєш мені сповістити?20Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоби завтра привів ти Павла до синедріону, ніби бажають вони докладніше випитати його. (Ac 23:15)21Ти ж не вір їм, бо на нього чекають у засідці понад сорок чоловік із них, які між собою склали клятву не їсти і не пити, доки не вб’ють його. Тож тепер вони готові й очікують від тебе розпорядження. (Ac 23:15)22Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши: Нікому не розповідай, що ти мене повідомив про це.23І, покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті воїнів, сімдесят кіннотників і двісті стрільців, щоби після третьої години ночі вони вирушили до Кесарії; (Ac 9:25; Ac 23:33; Ac 25:1; Ac 25:4; Ac 25:6; Ac 25:13)24і приведіть в’ючних тварин, щоби посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса! (Ac 23:26; Ac 24:3)25І написав листа такого змісту:26Клавдій Лисій — шановному намісникові Феліксові: вітання![2] (Ac 15:23; Ac 24:3; Ac 24:22)27Цього мужа, якого схопили юдеї та хотіли вбити, я врятував, приступивши з воїнами та довідавшись, що він римлянин. (Ac 21:33; Ac 22:25; Ac 23:15)28Бажаючи дізнатися про причину, у чому його звинувачували, я повів [його] до їхнього синедріону. (Ac 21:34; Ac 22:30)29Я виявив, що його звинувачували в питаннях їхнього Закону і що немає жодної провини, вартої смерті або кайданів. (Lu 23:15; Lu 23:22; Ac 18:14; Ac 23:9; Ac 25:11; Ac 25:18; Ac 25:25; Ac 26:31; Ac 28:18)30Коли мені стало відомо про лихий задум, який мали [юдеї] проти цього мужа, негайно послав я його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий!] (Ac 20:3; Ac 24:2; Ac 24:8)31Тож воїни, згідно з наказом, взяли Павла, повели вночі до Антипатриди, (Ac 9:25)32а наступного дня, залишивши кіннотників, щоб ішли з ним, повернулися до табору.33А ті прибули до Кесарії й, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла. (Ac 23:23)34Прочитавши листа та запитавши, з якого він краю, і довідавшись, що з Килікії, (Ac 21:39)35Фелікс сказав: Вислухаю тебе, коли твої обвинувачі прийдуть! І наказав його стерегти в преторію Ірода. (Ac 25:16; Php 1:13)