1А коли ми розлучилися з ними і відчалили, то попливли прямо і прибули до Коса; наступного дня — до Родоса, а звідти — до Патари. (Дії 16:10)2Знайшовши корабель, який плив до Фінікії, ми сіли й попливли. (Дії 11:19)3Коли показався Кіпр, ми залишили його ліворуч і попливли до Сирії; причалили в Тирі, бо тут корабель мав вивантажити товар. (Дії 20:3; Дії 21:7)4Тож знайшовши учнів, ми пробули тут сім днів; вони, натхненні Духом, говорили Павлові не йти в Єрусалим. (Дії 10:19; Дії 11:19; Дії 20:6; Дії 21:12)5Коли закінчилися дні нашого перебування, ми вирушили й пішли; нас супроводжували всі з жінками та дітьми аж за межі міста. Схилившись на березі на коліна, помолилися. (Дії 15:3; Дії 20:36)6Попрощавшись одне з одним, ми сіли в корабель, а вони повернулися додому.7Почавши плавання з Тира, ми причалили в Птолемаїді і, привітавши братів, залишилися в них на один день. (Дії 21:3)8Наступного дня вийшли [ті, хто з Павлом], і прибули до Кесарії та завітали до дому євангеліста Филипа, одного із семи, і залишилися в нього. (Дії 6:5; Дії 8:40; Дії 9:30; Дії 18:22; Дії 21:16; Еф 4:11; 2Тим 4:5)9Він мав чотирьох дочок — дівчат, які пророкували. (Дії 2:17)
Пророцтво Агава
10Оскільки [ми] перебували тут багато днів, то прийшов з Юдеї якийсь пророк на ім’я Агав. (Дії 11:28)11І коли прибув до нас, то взяв пояс Павла, зв’язав собі руки та ноги і сказав: Так звіщає Святий Дух: Мужа, власника цього пояса, отак зв’яжуть юдеї в Єрусалимі й видадуть у руки язичників. (Мр 10:33; Лк 24:7; Ів 21:18; Дії 10:19; Дії 20:23; Дії 28:17)12Коли ми це почули, то благали — і ми, і тутешні, — щоб він не йшов у Єрусалим. (Дії 21:4)13А Павло відповів: Що ви робите, плачучи й надриваючи мені серце? Адже я готовий не тільки бути ув’язненим, але й померти в Єрусалимі за Ім’я Господа Ісуса! (Дії 5:41; Дії 20:24; Рим 15:30)14Оскільки він не піддавався, ми замовкли, сказавши: Нехай буде Господня воля. (Мт 26:42; Дії 11:18)15Після цих днів, приготувавшись, пішли ми в Єрусалим. (Дії 18:22)16Прийшли з нами і деякі учні з Кесарії, які привели нас до того, у кого ми мали гостювати, — до одного Мнасона з Кіпру, давнього учня. (Дії 21:8)
Павло в Єрусалимі
17Коли ми прибули в Єрусалим, брати прийняли нас з любов’ю.18А наступного дня пішов Павло з нами до Якова; посходилися і всі старші. (Дії 11:30; Дії 12:17)19Привітавши їх, він докладно розповідав про все, що зробив Бог між язичниками завдяки його служінню. (Дії 15:4)20Вони ж, почувши, славили Бога і сказали йому: Чи бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв, які повірили? І всі вони ревні прихильники Закону! (Дії 2:41; Дії 4:4; Дії 11:18)21Але донеслося до них про тебе, що навчаєш усіх тих юдеїв, які між язичниками, відступати від Мойсея, говориш їм не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв. (Дії 22:3; Дії 28:17; Гал 3:25)22Тож як бути? Напевне, [збереться натовп], бо почують, що ти прийшов.23Тому зроби те, що тобі радимо. Є в нас четверо чоловіків, які пов’язані обітницею. (Дії 18:18)24Візьми їх і очистися з ними, заплати за них витрати, щоб вони обстригли голови. І всі довідаються, що чутки про тебе неправдиві, але що й сам дотримуєшся Закону, живеш згідно з ним. (Ів 11:55)25А стосовно язичників, які повірили, ми, обміркувавши, написали, щоб [вони не дотримувалися нічого з того, а тільки щоб] оберігали себе від посвяченого ідолам, крові, задушеного і розпусти. (Дії 15:20)26Тоді Павло, взявши чоловіків, очистився з ними наступного дня і ввійшов до храму сповістити, коли закінчаться дні очищення і за кожного з них буде принесено жертву. (Дії 24:17)
Схоплення Павла в храмі
27А коли мали закінчитися сім днів, юдеї, які з Азії, побачивши Павла в храмі, підбурили весь натовп і наклали на нього руки, (Дії 19:10; Дії 21:19; Дії 21:31; Дії 24:19)28вигукуючи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це людина, яка всіх усюди навчає проти народу, Закону і цього місця! Та ще й греків увів до храму і збезчестив це святе місце! (Дії 6:13; Дії 18:13; Дії 24:6; Дії 28:17)29Бо вони побачили з ним у місті Трохима з Ефеса й думали, що Павло ввів його в храм. (Дії 20:4; 2Тим 4:20)30Заметушилося все місто, і було збіговисько народу; схопивши Павла, потягли його геть із храму, а двері негайно зачинили. (Мт 21:10; Дії 26:21)31Коли ж намагалися вони його вбити, вістка, що заворушився весь Єрусалим, дійшла до тисяцького когорти. (Дії 21:27; Дії 23:27)32Узявши воїнів та сотників, він негайно подався до них, а вони, побачивши тисяцького й воїнів, перестали бити Павла.33Тоді тисяцький підійшов, схопив його, наказав скувати двома залізними ланцюгами та випитував, хто він і що зробив. (Дії 12:6; Дії 20:23)34Але кожний у натовпі кричав щось своє. Він же, не маючи змоги докладно зрозуміти через колотнечу, наказав відвести його до казарми. (Дії 19:32; Дії 22:24; Дії 22:30; Дії 23:10; Дії 23:28)35Коли ж ступив на сходи, воїни були змушені нести його через несамовитість юрби,36бо слідом ішов незліченний натовп, який кричав: Геть його! (Ів 19:15)37Як мали ввійти в казарми, Павло сказав тисяцькому: Чи можна мені щось тобі сказати? Той відповів: То ти знаєш по-грецькому?38Ти часом не той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі вбивць? (Дії 5:36)39А Павло відповів: Я — чоловік, юдей із Тарса в Килікії, громадянин славного міста. Благаю тебе, дозволь мені промовити до народу! (Дії 6:9; Дії 9:11; Дії 22:3; Дії 23:34; Гал 1:21; флп 3:5)40Коли той дозволив йому, Павло, стоячи на сходах, дав народові знак рукою. А як настала велика тиша, звернувся юдейською мовою, кажучи: (Дії 13:16; Дії 22:2)