1Коли колотнеча вгамувалася, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх, та й вибрався йти до Македонії. (Дії 16:10; 2Кор 2:13; 2Кор 7:5; 1Тим 1:3)2Пройшовши ті краї й підбадьоривши тамтешніх багатьма виступами, він прибув до Греції3і прожив там три місяці. Оскільки юдеї вчинили змову проти нього, коли він хотів відплисти до Сирії, то він надумав повернутися через Македонію. (Дії 9:24; Дії 18:18; Дії 20:19; Дії 21:3; Дії 23:16; Дії 23:30; Рим 15:22; 2Кор 11:26)4З ним пішов [аж до Азії] син Пірра Сопатер з Вереї, солуняни Аристарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та азійці Тихик і Трохим. (Дії 16:1; Дії 17:10; Дії 19:29; Дії 21:29; Дії 27:2; Еф 6:21)5Вони вирушили раніше й очікували нас у Троаді, (Дії 16:8; Дії 16:10)
Павло в Троаді
6а ми відпливли після днів Опрісноків із Филип і прибули до них через п’ять днів у Троаду, де прожили сім днів. (Мр 14:1; Дії 21:4; Дії 28:14)
Оздоровлення Євтиха
7Першого ж дня тижня, коли ми зібралися для ламання хліба, Павло промовляв до них і, бажаючи відбути наступного дня, затягнув слово до півночі. (Дії 2:42; Дії 17:17; 1Кор 16:2)8У горниці, де ми зібралися, було багато світильників. (Дії 1:13)9А один юнак на ім’я Євтих сидів на підвіконні. Оскільки Павло довго промовляв. Його здолав глибокий сон. Зморений сном, він упав додолу з третього поверху; його підняли мертвим.10Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому! (Мр 5:39)11Повернувшись, він переломив хліб і спожив, і довго промовляв, аж до світанку, а після того відбув. (Дії 28:23)12А юнака привели живим, і безмірно зраділи.
Продовження подорожі
13Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, — він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки.14Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його, та й прибули до Мітилени;15наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета, (Дії 20:17; 2Тим 4:20)16оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятидесятниці. (Дії 18:21; Дії 19:10)
Настанова ефеським пресвітерам
17А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви. (Дії 11:30)18Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час, (Дії 18:19; Дії 19:10; 1Сол 1:5)19служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв; (Дії 20:3; Дії 20:31; Рим 12:11; 1Сол 2:15)20я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах, (Дії 18:28; Дії 20:27)21засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса. (Дії 1:21; Дії 14:1; Дії 17:30; Дії 26:18; Дії 26:20)22І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає, (Дії 19:21)23проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки. (Дії 9:16; Дії 10:19; Дії 21:11; Дії 21:33)24Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті! (Дії 1:21; Дії 13:25; Дії 21:13; 2Кор 5:18; 2Тим 4:7)25І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство. (Дії 19:8; Дії 20:38)26Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх! (Дії 18:6)27Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю. (Дії 20:20)28Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю. (Пс 73:2; Лк 12:32; Дії 9:31; флп 1:1; 1Тим 3:1; 1Тим 3:5; 1Тим 4:16; Тит 1:7; Євр 9:12)29[Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари. (Мт 7:15; Мт 10:16; Ів 10:12)30І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою. (Дії 13:10; 1Ів 2:19)31Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас. (Мр 13:37; Дії 19:10; Дії 20:19; 2Кор 2:4; 1Сол 2:11)32І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими. (Дії 14:3; Дії 14:23; Дії 20:24; Дії 26:18; Рим 16:25; Еф 1:18; Кол 1:12)33Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого. (Мт 10:8; 1Кор 9:12; 1Кор 9:15; 2Кор 7:2)34Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки. (1Кор 4:12)35Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати! (Мт 14:19; Дії 1:21; 1Сол 4:11)36Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма. (Дії 21:5)37Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його, (Рим 16:16)38сумуючи найбільше через слова, які сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля. (Дії 15:3; Дії 20:25)