1А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта. (Дії 27:43; Дії 28:4)2Тубільці виявили нам надзвичайну людяність; запаливши вогонь, вони приймали нас усіх, тому що був дощ і холод. (Дії 27:3; 2Кор 11:27)3Коли Павло назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, то змія, виповзши через жар, учепилася в його руку.4Як тубільці побачили, що змія звисає з його руки, то говорили один одному: Напевно, цей чоловік — убивця, оскільки йому, врятованому від моря, помста не дозволила жити! (Дії 28:1)5А він струснув змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди. (Мр 16:18; Лк 10:19)6Вони ж очікували, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як того довго очікували і бачили, що нічого злого йому не стається, змінили думку й почали говорити, що він — бог. (Дії 14:11)7Навколо того місця були володіння начальника острова на ім’я Публій, який, прийнявши нас, три дні щиро виявляв гостинність. (Дії 27:3)8І сталося, що батько Публія лежав хворий на гарячку і дизентерію; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його. (Лк 4:38; Дії 6:6; Дії 9:40)9Коли ж це сталося, то й інші на острові, хто мав недуги, приходили й оздоровлялися. (Мт 10:8; Лк 8:2)10І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали нам усе, що було потрібно.
З Мальти до Рима
11А по трьох місяцях ми відпливли олександрійським кораблем зі знаком Діоскурів, що перезимував на острові. (Дії 27:6; Дії 27:12)12Допливши до Сіракуз, ми пробули там три дні.13Відпливши звідти, прибули до Реґії. А як через день повіяв південний вітер, то наступного дня ми прибули до Путеол,14де знайшли братів, а вони вмовили нас пробути з ними сім днів. Таким чином, ми підійшли до Рима. (Дії 20:6)15А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до форуму Апія і до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.
Дворічне перебування в Римі
16Коли ж ми прийшли в Рим, [сотник передав в’язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном. (Дії 27:3)17І сталося, що через три дні Павло скликав знатних юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передали з Єрусалима в’язнем у руки римлян, (Лк 19:47; Дії 21:21; Дії 21:28; Дії 21:32; Дії 23:18; Дії 25:2)18які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної провини, вартої смерті, не було на мені. (Дії 4:9; Дії 23:29; Дії 25:9; Дії 26:32)19Та юдеї були проти, тому я змушений був покликатися на кесаря, — не для того, щоб народ мій у чомусь звинуватити. (Дії 13:45; Дії 25:11)20Саме з цієї причини попросив, щоб вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїля закований я в ці кайдани. (Дії 23:6; Дії 24:15; Дії 26:6)21А вони відказали йому: Ми ні листа про тебе не одержали з Юдеї, і жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе.22Хочемо від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять опір. (Лк 2:34; Дії 13:45; Дії 17:19; Дії 24:14; Євр 12:3)23У призначений день багато хто прийшов до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, засвідчуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса із Закону Мойсея і пророків. (Дії 19:8; Дії 20:7; Дії 20:11; Дії 23:11; Дії 26:22; Дії 28:31)24Та деякі вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. (Дії 17:4)25Коли ж не погодилися одні з одними та стали відходити, Павло промовив так: Добре сказав Дух Святий через пророка Ісаю до ваших батьків,26проголошуючи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте; вдивляючись, будете дивитися, та не побачите. (Мт 13:14)27Адже серце цього народу загрубіло, і вухами важко стали сприймати, і свої очі примружили, аби часом не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, — щоб Я оздоровив їх. (2Кор 3:14)28Тож нехай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до язичників, — і вони почують! (Пс 66:3; Пс 97:3; Лк 3:6; Дії 2:14; Дії 18:6)29[І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку].30А він цілих два роки перебував на власному утриманні й приймав усіх, хто приходив до нього, (2Тим 1:17)31проповідуючи Боже Царство і з усією відвагою безборонно навчаючи про Господа Ісуса Христа. (Дії 1:3; Дії 2:29; Дії 19:8; Дії 28:23; флп 1:14; 2Тим 2:9)