1Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти. (Lu 10:38)2Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів. (Joh 12:3)3Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.4Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї! (Joh 2:11; Joh 9:3; Joh 13:31)5Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. (Mr 10:21)6Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.7Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею! (Joh 3:22)8А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш? (Joh 8:59)9Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу. (Joh 8:12; Joh 9:4)10Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому! (Joh 12:35)11Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.12А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!13Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.14Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;15і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього. (Joh 11:42)16Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним! (Mr 14:31; Joh 14:5; Joh 20:24; Joh 21:2)17Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі. (Joh 11:39)18Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,19тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.20Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.21Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат. (Joh 11:32)22Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога. (Joh 16:30)23Ісус каже їй: Твій брат воскресне!24Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня. (Joh 6:39)25Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити. (Joh 14:6; 1Jo 5:20)26І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це? (Joh 5:24)27Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ. (Mt 3:11; Mt 16:16; Joh 1:9; Joh 6:14; Joh 12:46; Joh 16:28; Joh 18:37)28Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!29Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,30оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. (Joh 11:20)31А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.32Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би! (Joh 11:21)33Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. (Mt 9:30; Joh 12:27; Joh 13:21)34І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! (Joh 1:46)35Ісус заплакав. (Lu 19:41)36А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його!37Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? (Joh 9:1)38Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. (Mt 9:30; Mt 27:60)39Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло! (Joh 11:17)40Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу? (Joh 2:11; Joh 11:23; Joh 11:25)41Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. (Mt 11:25; Mt 14:19)42Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав! (Joh 5:34; Joh 11:15; Joh 12:30; Joh 17:8)43Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!44І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити. (Lu 19:20; Joh 20:7; Ac 19:12)
Первосвященики і фарисеї змовляються вбити Ісуса
45Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього. (Joh 7:31)46Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.47Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес! (Mt 26:3; Joh 2:18; Joh 2:23; Ac 4:16)48Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ! (Joh 4:20; Joh 12:19; Ac 6:13)49Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте! (Mt 26:3)50Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув? (Joh 18:14; 2Co 5:14)51Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —52і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом. (Joh 10:16; 1Jo 2:2)53Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його. (Mt 26:4; Joh 5:18)54Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями. (Joh 7:4)55Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися. (Mt 26:2; Joh 2:13; Ac 21:24; Ac 21:26)56Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято? (Joh 7:11; Joh 12:9)57А первосвященики та фарисеї видали наказ: якщо хто довідається, де Він перебуває, щоби доніс, аби схопити Його. (Joh 7:30; Joh 7:32)