Зареєструватися безкоштовно

Матвія 13

Українська Біблія LXX УБТ

від Ukrainian Bible Society
1 Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря; (Мт 13:36; Мр 4:1; Лк 8:4) 2 і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі. (Мр 2:13; Мр 3:9) 3 І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти. (Мт 10:34) 4 І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його. 5 Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі, 6 а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло. (Ів 15:6; Як 1:11) 7 Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його. 8 А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів. 9 Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає! (Мт 11:15) 10 Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами? (Мт 13:3; Мр 4:10; Лк 8:9) 11 А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. (Рим 11:25; 1Кор 2:10) 12 Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього. (Мт 25:29; Мр 4:25) 13 Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють; (Мр 8:18; Лк 19:42; Ів 12:40) 14 і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите. (Дії 13:40; Дії 28:26) 15 Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх. 16 Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують. (Мт 16:17; Лк 10:23) 17 Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули. (Мт 10:41; Ів 8:56; Євр 11:13; 1Пет 1:10) 18 Отже, послухайте притчу про сіяча. (Мр 4:13; Лк 8:11) 19 До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі. 20 А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає, 21 але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується. 22 Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду. (Мт 6:19; Мр 10:23; Лк 14:18; Лк 21:34) 23 А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять. 24 Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі. (Мт 13:36) 25 Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов. (Мр 4:27) 26 А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль. 27 Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль? 28 А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його? 29 Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці. 30 Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні. (Мт 3:12; Об 14:15) 31 Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі; (Мт 17:20; Мр 4:30; Лк 13:18) 32 воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках. (Пс 103:12) 33 Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок[1] борошна, поки все вкисло. (Мт 16:6; Лк 13:20; 1Кор 5:6) 34 Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив, (Мт 13:3; Мр 4:33) 35 щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу! (Пс 77:2; 1Кор 2:7) 36 Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль. (Мт 13:1; Мт 13:24) 37 Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський, (1Ів 3:9) 38 а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого; (Ів 8:44; 1Кор 3:9) 39 ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели. (Мт 13:40; Мт 13:49; Мт 24:3; Мт 28:20; Євр 9:6) 40 Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу: (Мт 3:10) 41 Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня, (Пс 140:9; Мт 7:23; Мт 20:21; Мт 24:31; Мт 25:31; 1Ів 3:4) 42 і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. (Мт 8:12) 43 Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає. (Мт 11:15; Мт 17:2) 44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле. (Мт 19:21; Мт 19:29; Лк 14:33; флп 3:7) 45 Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин; 46 знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її. 47 Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини, (Мт 4:19; Мт 22:9) 48 а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть. 49 Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних, (Пс 1:5; Мт 13:39; Мт 25:32) 50 і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. (Мт 8:12) 51 [Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так. 52 Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе. (Мт 12:35; Мт 20:1; Мт 21:33; Мт 23:34; Мр 1:27) 53 Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти. (Мт 7:28; Мр 6:1; Лк 4:16) 54 Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила? (Мт 7:28; Мт 14:2) 55 Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда? (Мт 12:46; Мт 12:48; Ів 2:1; Ів 2:12; Ів 6:42; Ів 19:25; Дії 1:14; Дії 12:17) 56 Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все? (Ів 7:15) 57 І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі. (Мт 11:6; Ів 4:44) 58 І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство. 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Матвія 13

Новий Переклад Українською

від Biblica
1 Того ж дня Ісус, вийшовши з дому, сидів на березі моря. 2 І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів, а всі люди стояли на березі. 3 Він багато навчав їх притчами, кажучи: «Ось сіяч вийшов сіяти. 4 Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх. 5 Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока. 6 Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли. 7 Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх. 8 А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше. 9 Хто має вуха, нехай слухає!» 10 Підійшовши, учні запитали Його: ―Чому Ти говориш до них притчами? 11 Він же у відповідь сказав: ―Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. 12 Адже тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться. 13 Тому до них Я говорю притчами, бо вони, «дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють». 14 Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже: «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте; будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите. 15 Бо серце цього народу згрубіло, важко стали чути вухами й очі свої заплющили, щоб не побачити очима, не почути вухами, не зрозуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх». 16 Блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують. 17 Істинно кажу вам: багато пророків та праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули. 18 Отже, послухайте, що означає притча про сіяча. 19 До кожного, хто слухає Слово про Царство й не розуміє його, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці. Це те, що посіяне біля дороги. 20 Посіяне ж на кам’янисту землю – це той, хто, почувши Слово, відразу з радістю приймає його. 21 Але він не має коріння в собі, є тимчасовим. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, він відразу відпадає. 22 Посіяне серед тернів – це ті, що чують Слово, але турботи цього віку й омана багатства придушують Слово, і воно залишається безплідним. 23 А посіяне в добру землю – це той, хто чує та розуміє Слово. Він насправді приносить врожай: у сто, у шістдесят або в тридцять разів більший. 24 Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі. 25 Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов. 26 А як зійшло посіяне та показався колос, тоді з’явився й кукіль. 27 Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?“ 28 Він відповів їм: „Це зробив ворог“. Раби запитали його: „Хочеш, щоб ми пішли та випололи його?“ 29 Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“. 30 Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та пов’яжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“». 31 Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі. 32 Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках». 33 Ісус розповів їм ще іншу притчу: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,[1] доки все вкисло». 34 Усе це Ісус говорив людям притчами й нічого не говорив їм без притчі, 35 щоб збулося сказане через пророка: «Відкрию в притчі вуста Мої, розповім про приховане від початку світу». (Пс 77:2) 36 Тоді, відпустивши людей, Ісус зайшов у дім. Його учні підійшли до Нього, кажучи: ―Роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. 37 Він, відповідаючи, сказав: ―Сіяч доброго насіння – це Син Людський. 38 Поле – це світ, добре насіння – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого. 39 Ворог, який його посіяв, – це диявол. Жнива – це кінець світу, а женці – це ангели. 40 Отже, як збирають кукіль та палять його у вогні, так само буде при кінці світу. 41 Син Людський надішле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси та тих, хто робить беззаконня. 42 І викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів. 43 Тоді праведники сяятимуть, як сонце, у Царстві Свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає! 44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, знов ховає і на радощах іде, продає все, що має, і купує те поле. 45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини. 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її. 47 Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який зібрав багато всякої риби. 48 Коли він наповнився, його витягли на берег і, сівши, відібрали все добре в посуд, а непридатне викинули геть. 49 Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, відділять злих з-поміж праведних 50 і викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів. 51 Чи зрозуміли ви все це? Вони відповіли: ―Так! 52 Він сказав їм: ―Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря дому, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе. 53 Коли Ісус закінчив розповідати ці притчі, то пішов звідти. 54 Він прийшов на Свою батьківщину й навчав людей у їхній синагозі, так що вони були здивовані та казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила? 55 Чи Він не син теслі? Хіба Його мати не зветься Марією, а Його брати – Яків, Йосиф, Симон та Юда? 56 Хіба всі Його сестри не серед нас? Звідки в Нього все це?» 57 І вони спокушалися через Нього. Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі». 58 І не зробив там багато чудес через їхнє невір’я. 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.