1Агрипа сказав Павлові: Дозволяється тобі про себе самого говорити. Тоді Павло, простягнувши руку, почав оборону: (Дії 13:16; Дії 22:1)2Царю Агрипо, вважаю себе щасливим, що сьогодні перед тобою можу дати відповідь на все те, у чому звинувачують мене юдеї;3особливо тому, що ти обізнаний з усіма юдейськими звичаями та питаннями. Тому прошу тебе терпеливо вислухати мене.4Отже, життя моє, яке змалку, із самого початку, пройшло між моїм народом у Єрусалимі, знають усі юдеї. (Дії 22:3; Гал 1:13)5Вони знають мене здавна: аби тільки хотіли посвідчити, що я жив фарисеєм — згідно з дуже строгою течією нашої віри. (Дії 23:6)6А тепер я стою, і мене судять за надію обітниці, яку Бог дав нашим батькам, (Дії 13:32; Дії 28:20)7до якої дванадцять наших поколінь, служачи безнастанно ніч і день, надіються дійти, — за цю надію, царю, я звинувачений юдеями! (Дії 24:15)8Чи вважаєте ви неймовірним, що Бог воскрешає мертвих? (Дії 4:2)9Правда, я вважав, що мені належить багато зробити проти Імені Ісуса Назарянина. (Дії 9:1; Дії 22:3)10Це я і зробив у Єрусалимі: багатьох зі святих я замкнув у в’язниці, одержавши владу від первосвящеників. Коли ж їх убивали, я давав згоду. (Дії 8:3; Об 2:10)11І дуже часто, караючи їх по всіх синагогах, примушував їх хулити. А сильно лютуючи на них, переслідував їх — навіть по далеких містах.12Ідучи в Дамаск у цих справах з уповноваженнями і наказом від первосвящеників,13опівдні в дорозі побачив я, царю, світло з неба, яскравіше від сонячного світла, яке осяяло мене та тих, хто йшов зі мною. (Лк 2:9)14Коли ми всі попадали на землю, я почув голос, який говорив до мене [й промовляв] єврейською мовою: Савле, Савле, чого Мене переслідуєш? Тяжко тобі бити ногою колючку! (Дії 22:2)15Я запитав: Хто Ти, Господи? Господь відповів: Я — Ісус, Якого ти переслідуєш.16Але підведися і стань на свої ноги, бо на те Я і з’явився тобі, щоби зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив, і того, що Я покажу тобі,17визволяючи тебе від твого народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю, —18відкрити їм очі, щоб вони навернулися від темряви до світла та від влади сатани до Бога, щоб одержали вони прощення гріхів і спадок між освяченими вірою в Мене. (Дії 5:31; Дії 20:21; Дії 20:32; Еф 2:2; 1Пет 2:9)19Тому, царю Агрипо, я не став чинити опір небесному видінню,20а проповідував: спочатку тим, які були в Дамаску, а потім тим, котрі в Єрусалимі, у кожній юдейській околиці, та язичникам, — щоби покаялися і навернулися до Бога, щоби чинили діла, гідні покаяння. (Мт 3:8; Дії 3:19; Дії 11:18; Дії 15:19; Рим 15:19)21Через це юдеї, схопивши мене в храмі, намагалися розірвати. (Дії 21:30)22Та одержавши допомогу від Бога, аж до цього дня стою, щоб свідчити малому й великому, не розповідаючи нічого, крім того, що говорили пророки і Мойсей, що має статися: (Лк 24:27; Дії 3:18; Дії 24:14; Дії 28:23)23що має постраждати Христос, що Він, перший воскреслий з мертвих, має проповідувати світло Своєму народові та язичникам. (Мт 4:16; Лк 2:32; Лк 24:26; Дії 13:47; Дії 17:3; 1Кор 15:20; Кол 1:18; 2Тим 1:10)
Павлове звернення до царя
24Коли він отак захищався, Фест гучним голосом сказав: Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість приводить тебе до божевілля! (Ів 10:20; Дії 12:15; Дії 22:1)25Я не божевільний, високоповажний Фесте, — сказав Павло, — а звіщаю правдиві й розумні слова. (Дії 24:3)26Адже цар, до якого я сміливо говорю, знає про це, бо я не вірю, щоби щось із цього було скрите від нього, адже це не відбулося десь у закутку! (Ів 18:20)27О, царю Агрипо! Чи віриш, пророкам? Знаю, що віриш!28Агрипа ж Павлові: Ще трохи і мене переконаєш стати християнином! (Дії 11:26)29А Павло: Чи трохи, чи багато, але благав би я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, хто сьогодні мене чує, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.30[І як сказав це йому], підвівся цар, і намісник, і Верніка, і ті, які сиділи з ними,31і, відійшовши, говорили одне одному, зауважуючи, що нічого, вартого смерті або кайданів, цей чоловік не робить. (Дії 23:29)32Агрипа ж сказав Фестові: Цього чоловіка можна було би звільнити, якби не покликався на кесаря. (Дії 25:11)
1Агриппа промовив до Павла: ―Тобі можна висловитись на свій захист. Павло підняв руку й почав захищатися:2―Царю Агриппо! Я щасливий, що можу сьогодні захищатися перед тобою від усього, у чому мене звинувачують юдеї.3Тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечності. Тому прошу тебе терпляче вислухати мене.4Усім юдеям відомо, що ще змалку моє життя проходило спочатку в моїй країні, а потім серед мого народу в Єрусалимі.5Знаючи мене здавна, вони могли б засвідчити, якби захотіли, що я жив як фарисей за найсуворішим вченням нашої релігії.6І зараз я стою перед судом за надію на обітницю Бога, дану нашим батькам,7до здійснення якої сподіваються дійти наші дванадцять племен, ревно служачи Богові вдень та вночі. За цю надію, о царю, юдеї звинувачують мене.8Чому ви вважаєте неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?9Я теж вважав, що мені треба багато робити проти імені Ісуса з Назарета.10Це я й робив у Єрусалимі: багатьох святих кинув у в’язницю, отримавши владу від первосвященників; а коли їх вбивали, на те був і мій голос.11І у всіх синагогах я часто мучив їх, змушуючи богохульствувати. У несамовитій люті я переслідував їх навіть у інших містах.12Одного разу з цією метою я пішов до Дамаска із владою та дорученням від первосвященників.13Десь опівдні, царю, будучи в дорозі, я побачив світло з неба, яскравіше від сонця. Воно осяяло мене й тих, хто був зі мною.14Усі ми впали на землю, і я почув голос єврейською: «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене? Тяжко тобі бити ногою колючку».15Тоді я спитав: «Хто Ти, Господи?» Господь відповів: «Я – Ісус, Якого ти переслідуєш!16Але підведися та встань на ноги: Я з’явився тобі, щоб призначити тебе служителем та свідком того, що ти бачив, і того, що Я відкрию тобі.17Я визволю тебе від народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю,18щоб відкрити їм очі та навернути їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів та спадщину зі святими через віру в Мене».19Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,20а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, потім в Єрусалимі, по всій Юдеї і язичникам, щоб вони покаялись і навернулися до Бога, роблячи діла, гідні покаяння.21Через це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити.22Але, отримавши допомогу від Бога, я стою тут донині та свідчу малому й великому. Я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало статися:23Христос має страждати, першим воскреснути з мертвих і звістити світло Своєму народові та язичникам.24Коли він так захищався, Фест голосно промовив: ―Павле, ти божевільний! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства!25Павло відповів: ―Поважний Фесте, я не божевільний, а кажу правдиві та розумні слова.26Адже цар знає про все це, і тому я можу сміливо говорити. Я переконаний, що нічого не приховане від нього, бо діялось не в закутку.27Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш!28Тоді Агриппа сказав Павлові: ―Ще трохи, і ти переконаєш і мене стати християнином.29Павло відповів: ―Чи трохи, чи багато, але я молюся Богові, щоб не тільки ти, але й всі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.30Цар, намісник, Вереніка й всі, хто сидів із ними, підвелися.31Виходячи, вони говорили між собою: «Ця людина не зробила нічого, вартого смерті чи кайданів».32Агриппа сказав Фестові: ―Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав суду Кесаря.