1Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека. (Дії 17:14; Дії 18:5; Дії 19:22; Дії 20:4; Рим 16:21; 1Кор 4:17; 1Кор 16:10; флп 2:19; 2Тим 1:5; 2Тим 3:15; Євр 13:23)2Про нього добре свідчили ті брати, які були в Лістрі та Іконії. (Дії 6:3)3Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек.4Коли вони переходили через міста, то передавали братам зберігати постанови, які схвалили в Єрусалимі апостоли і старші. (Дії 15:2; Дії 15:20; Дії 15:23; Дії 21:25)5Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали. (Дії 2:47; Дії 14:22; Кол 2:5; 1Пет 5:9)6Вони пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм звіщати слово в Азії, (Дії 8:25; Дії 18:23; Дії 19:10; Рим 15:22)7а дійшовши до Мисії, вони намагалися піти до Витинії, та Дух Ісуса їм не дозволив. (1Пет 1:1)8Перейшовши через Мисію, вони прибули до Троади. (Дії 20:5; 2Кор 2:12; 2Тим 4:13)
Нічне видіння. Павло поспішає в Македонію
9І вночі з’явилося Павлові видіння: якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, закликаючи: Прийди до Македонії, допоможи нам! (Дії 9:10)10Коли побачив він те видіння, ми відразу постаралися піти до Македонії, зрозумівши, що Бог покликав нас благовістити їм. (Дії 16:3; Дії 18:5; Дії 19:21; Дії 20:1; Дії 20:5; Дії 21:1; Дії 27:1)11Відпливши з Троади, ми прибули до Самотракії, а наступного дня — до Неаполя;12звідти — до Филип — міста-колонії, що є першою частиною Македонії. У тому місті ми перебували декілька днів. (Дії 20:6; флп 1:1; 1Сол 2:2)13А в суботу вийшли за браму до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, говорили до жінок, які зібралися. (Лк 4:20; Дії 13:14)
Навернення Лідії
14І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприймати те, що говорив Павло. (Дії 8:6; Дії 13:43; Дії 16:40; Об 1:11; Об 2:18; Об 2:24)15Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вважаєте мене вірною Господу, то прийдіть у мій дім, та й живіть! І змусила нас. (Лк 24:29; Дії 11:14; Дії 18:8; Дії 18:20)
Павло виганяє віщунського духа. Побиття та ув’язнення
16І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона приносила великий прибуток своїм господарям. (Дії 12:13; Дії 16:19; Дії 19:24)17Вона йшла слідом за Павлом і за нами й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, вони провіщають вам шлях спасіння! (Мт 15:23; Мр 1:24; Мр 5:7; Лк 4:41)18Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: Наказую тобі Ім’ям Ісуса Христа — вийди з неї! І він вийшов у той же час. (Мр 16:17; Дії 19:13)19Її пани, побачивши, що пропала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на майдан, до влади; (Дії 19:25)20провівши їх до воєвод, вони сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто (Дії 17:6)21і навчають звичаїв, котрих нам, римлянам, не годиться ні переймати, ні виконувати!22І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали бити їх палицями. (2Кор 11:25; 1Сол 2:2)23Тож завдавши їм багато побоїв, посадили у в’язницю, давши вказівку в’язничному сторожеві пильно їх охороняти. (Дії 12:4)24Він, діставши таку вказівку, засадив їх до внутрішньої темниці й забив їхні ноги в колодки. (Дії 12:6; Дії 12:10)
Навернення в’язничного сторожа
25Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх. (Мт 26:30; Еф 5:19; Кол 3:16; Євр 2:12; Як 5:13)26Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа в’язниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани. (Дії 4:31; Дії 5:19; Дії 12:6)27А коли прокинувся сторож в’язниці й побачив, що двері в’язниці відчинено, витягнув меча і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні повтікали. (Дії 12:19; Дії 27:42)28Та Павло закричав сильним голосом, гукаючи: Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!29Той, попросивши світла, вскочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили,30і, вивівши їх надвір, запитав: Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися? (Дії 2:37)31А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа] — і спасешся ти та твій дім! (Мт 9:22; Мр 16:16; Ів 4:53; Дії 1:21; Дії 11:14)32І говорили йому Господнє Слово й усім, хто в його домі. (Дії 8:25)33І забравши їх тієї ж пори ночі, обмив їхні рани і тут же охрестився сам і вся його родина.34Завівши їх до хати, запросив до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога. (Дії 18:8)35Коли ж настав день, воєводи послали виконавців сказати: Відпусти цих людей!36І сторож в’язниці переказав ці слова Павлові: Воєводи прислали наказ вас відпустити. Тож виходьте тепер і йдіть з миром. (Мр 5:34)37Але Павло відповів їм: Нас, римських громадян, прилюдно побито, без суду посаджено у в’язницю, а тепер таємно виводять нас? Ні, хай самі прийдуть і виведуть нас! (Дії 5:18; Дії 13:50; Дії 22:25)38Ці слова виконавці сповістили воєводам. Ті ж, почувши, що вони римські громадяни, налякалися, (Дії 22:29)39тож прийшли, попросили їх вийти і, вивівши, благали піти з міста. (Мт 8:34; Дії 5:26)40Вийшовши із в’язниці, вони прибули до Лідії і, побачивши братів, потішили [їх], та й пішли. (Дії 16:14)
1Павло прийшов у Дервію та Лістру. Там був учень, на ім’я Тимофій. Його мати була віруючою юдейкою, а батько – греком.2Про Тимофія добре свідчили брати з Лістри та Іконії.3Павло схотів узяти його із собою в подорож і, узявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали, що його батько був греком.4Проходячи через міста, Павло й брати закликали віруючих дотримуватися рішень, прийнятих апостолами та старійшинами в Єрусалимі.5А церкви зміцнювались у вірі та кількісно зростали щодня.
Павлові з’являється чоловік із Македонії
6Вони проходили через Фригію та Галатійську місцевість, але Дух Святий не дозволив звіщати Слово в Азії.7Коли підійшли до Місії, спробували піти до Вітинії, але Дух Ісуса не дозволив.8Вони пройшли Місію та прийшли в Троаду.9Уночі Павлові було видіння: з’явився чоловік із Македонії, який стояв і благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам!»10Після цього видіння, ми[1] вирішили відразу ж піти до Македонії, зрозумівши, що Бог кличе нас проповідувати їм Добру Звістку. (Дії 20:5; Дії 21:1; Дії 27:1)
Навернення Лідії у Филиппах
11Отже, з Троади ми відпливли прямо в Самофракію, а наступного дня – у Неаполь;12звідти ж – до міста Филиппи, що було римською колонією та головним містом тієї частини Македонії, і залишилися в тому місті на декілька днів.13У Суботу ми вийшли за ворота до річки, де, за звичаєм, було місце для молитви. Присівши, почали розмовляти з жінками, які там зібралися.14Серед них була одна, на ім’я Лідія, з міста Тіятира, вона торгувала пурпуровою тканиною. Лідія шанувала Бога. Господь відкрив її серце, щоб уважно сприймала все сказане Павлом.15Після того, як вона та її родина були охрещені, Лідія запросила нас, кажучи: «Якщо ви вважаєте мене вірною Господеві, то зайдіть до мого дому й живіть». І переконала нас.
Павло та Сила у в’язниці
16Одного дня, коли ми йшли до місця молитви, нас зустріла служниця, яка мала віщунського духа. Ворожінням вона приносила великий прибуток своїм господарям.17Вона, ідучи за Павлом та за нами, голосно казала: «Ці люди – раби Всевишнього Бога, які звіщають вам шлях спасіння!»18Вона це робила упродовж багатьох днів. Тоді, обурившись, Павло обернувся й промовив духові: «В ім’я Ісуса Христа наказую тобі: вийди з неї!» І тієї ж миті дух вийшов із неї.19Коли господарі служниці побачили, що їхня надія на прибуток пропала, вони схопили Павла та Силу й повели на площу до керівників міста.20Привівши їх до магістрату, сказали: «Ці люди – юдеї, що каламутять наше місто21й звіщають звичаї, які нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати».22Натовп теж повстав проти них, і керівники міста, здерши з них одяг, наказали побити їх палицями.23Завдавши їм багато ударів, кинули у в’язницю та наказали тюремникові пильно їх охороняти.24Отримавши такий наказ, він кинув їх у внутрішню в’язницю й забив їхні ноги в колоду.25Опівночі Павло та Сила молилися та співали пісні Богові, а в’язні слухали їх.26Аж раптом стався сильний землетрус, так що основи в’язниці похитнулися. Одразу всі двері відчинилися, і ланцюги на всіх відстебнулися.27Коли тюремник прокинувся й побачив усі двері в’язниці відчиненими, то взявся за меч і хотів убити себе, думаючи, що в’язні втекли.28Але Павло голосно сказав: ―Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!29Тоді тюремник, попросивши факел, ускочив до в’язниці та, тремтячи, упав перед Павлом та Силою.30Він вивів їх на вулицю та спитав: ―Панове, що мені робити, щоб отримати спасіння?31Вони відповіли: ―Віруй у Господа Ісуса, і отримаєш спасіння ти й весь твій дім!32І проповідували Слово Господнє йому та всім, хто був у його домі.33Тієї ж нічної години тюремник узяв їх та обмив їхні рани. Потім негайно був охрещений він зі всіма своїми.34Привівши їх до свого дому, накрив для них стіл. І разом зі всіма домашніми радів, що повірив у Бога.35Коли настав день, керівники міста надіслали своїх слуг сказати тюремникові: «Відпусти цих людей!»36Тюремник сказав Павлові: ―Керівники міста надіслали наказ відпустити вас. Отже, ви можете йти з миром!37Але Павло сказав їм: ―Нас побили прилюдно, без судового розгляду, і, хоча ми громадяни Риму, кинули до в’язниці, а тепер вони бажають таємно нас вигнати? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!38Слуги передали ці слова керівникам міста. Почувши, що Павло та Сила – римляни, ті перелякалися.39Вони прийшли та вибачилися перед ними, вивели їх із в’язниці та благали, щоб вони залишили місто.40Вийшовши з в’язниці, Павло та Сила попрямували до дому Лідії, де зустріли братів та підбадьорили їх. Після цього вони пішли далі.