1Того ж дня Ісус, вийшовши з дому, сидів на березі моря.2І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів, а всі люди стояли на березі.3Він багато навчав їх притчами, кажучи: «Ось сіяч вийшов сіяти.4Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх.5Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.6Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли.7Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх.8А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше.9Хто має вуха, нехай слухає!»10Підійшовши, учні запитали Його: ―Чому Ти говориш до них притчами?11Він же у відповідь сказав: ―Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.12Адже тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.13Тому до них Я говорю притчами, бо вони, «дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють».14Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже: «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте; будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.15Бо серце цього народу згрубіло, важко стали чути вухами й очі свої заплющили, щоб не побачити очима, не почути вухами, не зрозуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх».[1]16Блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують.17Істинно кажу вам: багато пророків та праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.18Отже, послухайте, що означає притча про сіяча.19До кожного, хто слухає Слово про Царство й не розуміє його, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці. Це те, що посіяне біля дороги.20Посіяне ж на кам’янисту землю – це той, хто, почувши Слово, відразу з радістю приймає його.21Але він не має коріння в собі, є тимчасовим. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, він відразу відпадає.22Посіяне серед тернів – це ті, що чують Слово, але турботи цього віку й омана багатства придушують Слово, і воно залишається безплідним.23А посіяне в добру землю – це той, хто чує та розуміє Слово. Він насправді приносить врожай: у сто, у шістдесят або в тридцять разів більший.
Притча про кукіль
24Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі.25Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов.26А як зійшло посіяне та показався колос, тоді з’явився й кукіль.27Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?“28Він відповів їм: „Це зробив ворог“. Раби запитали його: „Хочеш, щоб ми пішли та випололи його?“29Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“.30Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та пов’яжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“».
Притчі про гірчичне зерно та закваску
31Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі.32Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках».33Ісус розповів їм ще іншу притчу: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,[2] доки все вкисло».34Усе це Ісус говорив людям притчами й нічого не говорив їм без притчі,35щоб збулося сказане через пророка: «Відкрию в притчі вуста Мої, розповім про приховане від початку світу».[3] (Пс 77:2)
Пояснення притчі про кукіль
36Тоді, відпустивши людей, Ісус зайшов у дім. Його учні підійшли до Нього, кажучи: ―Роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.37Він, відповідаючи, сказав: ―Сіяч доброго насіння – це Син Людський.38Поле – це світ, добре насіння – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого.39Ворог, який його посіяв, – це диявол. Жнива – це кінець світу, а женці – це ангели.40Отже, як збирають кукіль та палять його у вогні, так само буде при кінці світу.41Син Людський надішле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси та тих, хто робить беззаконня.42І викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.43Тоді праведники сяятимуть, як сонце, у Царстві Свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
Притчі про скарб та перлину
44Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, знов ховає і на радощах іде, продає все, що має, і купує те поле.45Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини.46Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її.
Притча про невід
47Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який зібрав багато всякої риби.48Коли він наповнився, його витягли на берег і, сівши, відібрали все добре в посуд, а непридатне викинули геть.49Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, відділять злих з-поміж праведних50і викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.51Чи зрозуміли ви все це? Вони відповіли: ―Так!52Він сказав їм: ―Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря дому, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.
Ісуса не приймають у Назареті
53Коли Ісус закінчив розповідати ці притчі, то пішов звідти.54Він прийшов на Свою батьківщину й навчав людей у їхній синагозі, так що вони були здивовані та казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила?55Чи Він не син теслі? Хіба Його мати не зветься Марією, а Його брати – Яків, Йосиф, Симон та Юда?56Хіба всі Його сестри не серед нас? Звідки в Нього все це?»57І вони спокушалися через Нього. Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі».58І не зробив там багато чудес через їхнє невір’я.
1В тот же день Иисус, выйдя из дома, сидел у озера. (Мр 4:1; Лк 8:4)2Вокруг Него собрались большие толпы, так что Он был вынужден сесть в лодку, а весь народ стоял на берегу.3И Он о многом говорил им в притчах. – Сеятель вышел сеять, – говорил Он. –4Когда он разбрасывал семена, некоторые из них упали у дороги. Прилетели птицы и склевали их.5Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.6Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.7Другие семена попали в терновник, который разросся так, что заглушил ростки.8Семена же, которые упали на хорошую почву, принесли урожай, одни во сто, другие в шестьдесят, третьи в тридцать раз больше того, что было посеяно.9У кого есть уши, пусть слышит!
Иисус объясняет притчу о сеятеле и семенах
10Тогда ученики подошли и спросили Иисуса: – Почему Ты говоришь с людьми притчами? (Мр 4:10; Лк 8:9; Лк 10:23)11Иисус ответил: – Вам дано знать тайны Небесного Царства, а им не дано.12Потому что у кого есть, тому будет дано еще, и у него будет в изобилии; а у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.13Я говорю им притчами, потому что они, смотря, не видят, слушая, не слышат и не понимают.14В них исполняется пророчество Исаии: «Вы будете слушать и слушать, но не поймете, будете смотреть и смотреть, но не увидите.15Сердце этого народа ожесточилось, они с трудом слышат ушами и глаза свои они закрыли, чтобы не увидеть глазами, не услышать ушами, не понять сердцем и не обратиться, чтобы Я их исцелил»[1]. (Іс 6:9)16Блаженны ваши глаза, потому что они видят, и ваши уши, потому что они слышат.17Говорю вам истину: много пророков и праведников жаждали увидеть то, что вы видите, но не увидели, желали услышать то, что вы слышите, но не услышали.18Так послушайте, что значит притча о сеятеле.19К каждому, кто слышит весть о Царстве и не понимает ее, приходит дьявол и крадет то, что было посеяно в сердце. Это – семя, упавшее у дороги.20Семя, упавшее на каменистую почву, – это о человеке, который слышит слово и сразу же с радостью принимает его,21но у него нет корня, и поэтому его хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, он сразу же отступается.22Семя, посеянное среди терновника, – это о человеке, который слышит слово, но повседневные заботы и обольщение богатством заглушают слово, и семя остается бесплодным.23Семя же, посеянное в хорошую почву, – это о человеке, который слышит слово и понимает его. Такой человек приносит плод, кто во сто, кто в шестьдесят, кто в тридцать раз больше посеянного.
Притча о пшенице и сорняках
24Иисус рассказал им другую притчу: – Царство Небесное можно сравнить с человеком, засеявшим свое поле хорошими семенами.25И вот, когда все спали, пришел его враг, посеял среди пшеницы сорняки и ушел.26Когда пшеница взошла и появились колосья, то стали заметны и сорняки.27Слуги пришли к хозяину и говорят: «Господин, ты же сеял на поле хорошие семена, откуда же появились сорняки?»28«Это сделал враг», – ответил хозяин. Тогда слуги спрашивают: «Может нам пойти и выполоть их?»29«Нет, – ответил хозяин, – когда вы будете вырывать сорняки, вы можете нечаянно выдернуть и пшеницу.30Пусть и то и другое растет до жатвы. А во время жатвы я велю жнецам собрать вначале сорняки, связать их в пучки и сжечь, а затем собрать пшеницу в мое хранилище».
Притча о горчичном зерне
31Рассказал Он им и еще одну притчу: – Царство Небесное можно сравнить с горчичным зерном, которое человек взял и посеял в поле. (Мр 4:30; Лк 13:18)32Хотя горчичное зерно и самое маленькое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится больше огородных растений и превращается в настоящее дерево, так что даже птицы небесные прилетают и вьют гнезда в его ветвях[2]. (Дан 4:7)
Притча о закваске
33Иисус рассказал им еще одну притчу: – Царство Небесное как закваска, которую женщина смешала с тремя мерами муки[3], чтобы вскисло все тесто. (Мр 4:33; Лк 13:20)34Все это Иисус говорил народу в притчах и ничего не объяснял без притч,35чтобы исполнилось сказанное через пророка: «Открою уста свои в притчах, произнесу гадания, скрытые от создания мира»[4]. (Пс 77:2)
Иисус объясняет притчу о пшенице и сорняках
36Потом Иисус отпустил народ и вошел в дом. Его ученики подошли к Нему и попросили: – Объясни нам притчу о сорняках в поле.37Иисус в ответ сказал: – Сеющий хорошие семена – это Сын Человеческий.38Поле – это мир, а хорошие семена – это дети Царства. Сорняки – это дети злого.39Враг, посеявший их, – это дьявол. Жатва – это конец мира, и жнецы – это ангелы.40Как сорняки вырывают и сжигают в огне, так будет и в конце мира.41Сын Человеческий пошлет Своих ангелов, и они удалят из Его Царства все, что ведет ко греху, и всех, делающих злое.42Их бросят в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.43А праведники тогда будут сиять, как солнце, в Царстве их Отца. У кого есть уши, пусть слышит.44Царство Небесное можно сравнить со спрятанным в поле кладом. Когда человек находит тот клад, он прячет его и, радостный, идет и продает все, что имеет, для того, чтобы купить это поле.
Притча о спрятанном сокровище Притча о драгоценной жемчужине
45Еще Царство Небесное подобно купцу, который ищет прекрасный жемчуг.46Найдя драгоценную жемчужину, он продает все, что имеет, ради того, чтобы купить ее одну.
Притча о рыболовной сети
47Еще Царство Небесное подобно сети, опущенной в озеро, в которую попало много разной рыбы.48Когда сеть наполнилась, рыбаки вытащили ее на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую выбросили.49Так будет и в конце мира. Придут ангелы, заберут злых из среды праведных50и бросят их в пылающую печь, где будет плач и скрежет зубов.51– Вы поняли все это? – спросил Иисус. – Да, – ответили ученики.52Тогда Иисус сказал им: – Так вот, каждый учитель Закона, усвоивший весть о Небесном Царстве, похож на хозяина дома, который выносит из своих кладовых и новое, и старое.
«Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме»
53Когда Иисус закончил рассказывать эти притчи, Он ушел оттуда. (Мр 6:1; Лк 4:16)54Он пришел в Свой родной город и начал учить людей в синагоге. Все удивлялись: – Откуда у Этого Человека такая мудрость и такая сила?55Разве Он не сын плотника? Не Марией[5] ли зовут Его мать, и разве Он не брат Иакова, Иосифа, Симона и Иуды? (Мт 27:56; Мт 27:61; Мт 28:1)56Разве не среди нас живут все Его сестры? Откуда же у Него все это?57И они отвергли Его. Иисус же сказал им: – Пророка уважают везде, только не на его родине и не в его доме.58И Он не совершил там многих чудес из-за неверия этих людей.
1Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря; (Мт 13:36; Мр 4:1; Лк 8:4)2і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі. (Мр 2:13; Мр 3:9)3І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти. (Мт 10:34)4І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його.5Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі,6а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло. (Ів 15:6; Як 1:11)7Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.8А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.9Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає! (Мт 11:15)
Чому Ісус говорив притчами?
10Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами? (Мт 13:3; Мр 4:10; Лк 8:9)11А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. (Рим 11:25; 1Кор 2:10)12Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього. (Мт 25:29; Мр 4:25)13Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють; (Мр 8:18; Лк 19:42; Ів 12:40)14і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите. (Дії 13:40; Дії 28:26)15Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.16Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують. (Мт 16:17; Лк 10:23)17Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули. (Мт 10:41; Ів 8:56; Євр 11:13; 1Пет 1:10)
Пояснення притчі про сіяча
18Отже, послухайте притчу про сіяча. (Мр 4:13; Лк 8:11)19До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі.20А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає,21але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується.22Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду. (Мт 6:19; Мр 10:23; Лк 14:18; Лк 21:34)23А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять.
Притча про кукіль
24Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі. (Мт 13:36)25Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов. (Мр 4:27)26А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль.27Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль?28А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?29Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці.30Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні. (Мт 3:12; Об 14:15)
Притча про гірчичне зерно і про закваску
31Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі; (Мт 17:20; Мр 4:30; Лк 13:18)32воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках. (Пс 103:12)33Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок[1] борошна, поки все вкисло. (Мт 16:6; Лк 13:20; 1Кор 5:6)34Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив, (Мт 13:3; Мр 4:33)35щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу! (Пс 77:2; 1Кор 2:7)
Пояснення притчі про кукіль
36Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль. (Мт 13:1; Мт 13:24)37Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський, (1Ів 3:9)38а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого; (Ів 8:44; 1Кор 3:9)39ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели. (Мт 13:40; Мт 13:49; Мт 24:3; Мт 28:20; Євр 9:6)40Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу: (Мт 3:10)41Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня, (Пс 140:9; Мт 7:23; Мт 20:21; Мт 24:31; Мт 25:31; 1Ів 3:4)42і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. (Мт 8:12)43Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає. (Мт 11:15; Мт 17:2)
Притчі про скарб, перлину та невід
44Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле. (Мт 19:21; Мт 19:29; Лк 14:33; флп 3:7)45Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин;46знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.47Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини, (Мт 4:19; Мт 22:9)48а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть.49Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних, (Пс 1:5; Мт 13:39; Мт 25:32)50і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів. (Мт 8:12)51[Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.52Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе. (Мт 12:35; Мт 20:1; Мт 21:33; Мт 23:34; Мр 1:27)
Ісуса не приймають на батьківщині
53Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти. (Мт 7:28; Мр 6:1; Лк 4:16)54Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила? (Мт 7:28; Мт 14:2)55Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда? (Мт 12:46; Мт 12:48; Ів 2:1; Ів 2:12; Ів 6:42; Ів 19:25; Дії 1:14; Дії 12:17)56Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все? (Ів 7:15)57І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі. (Мт 11:6; Ів 4:44)58І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.