1Тому, не спроможні більше терпіти, ми вирішили за краще самим залишитися в Афінах, (Ac 17:14; 1Th 3:5)2а Тимофія, нашого брата і Божого [служителя, а нашого] помічника в Євангелію Христа, послати, щоби запевнити вас і потішити [вас] у вашій вірі. (Ac 16:1; 1Co 3:9)3Щоб ніхто не захитався серед цих труднощів. Адже ви самі знаєте, що на те ми призначені. (Ac 14:22; 2Th 1:4)4Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо страждати; так воно й сталося, і вам це відомо. (Ga 1:9; 2Th 2:5; 2Th 3:10)5Тому-то і я, не витримавши більше, послав довідатися про вашу віру, щоби часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не виявилася даремною. (Mt 4:3; Php 2:16; 1Th 3:1)6А тепер, коли від вас повернувся Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди про нас згадуєте добром, бажаючи бачити нас, як і ми вас, (Lu 1:19; Ac 18:5; Ro 1:11; 1Th 1:3)7саме тому, брати, ми втішилися вами серед усієї нашої біди й горя, через вашу віру. (2Th 1:4)8Адже ми тепер ожили, якщо ви стоїте в Господі! (Ro 11:20; 1Co 16:13)9Яку ж подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, якою через вас тішимося перед нашим Богом? (1Th 2:19)10Ніч і день ревно молимося, щоби побачити ваші обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі. (1Th 2:17; 1Th 3:12; 1Th 4:1)11Сам же Бог і наш Отець, і наш Господь Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас. (2Th 2:16)12І Господь нехай помножить і наповнить вас любов’ю один до одного і до всіх, — такою ж, яку ми маємо до вас, (Ga 6:10; Php 1:9; 1Th 5:15; 2Th 1:3)13аби зміцнити ваші серця, зробити бездоганними у святості перед Богом і нашим Отцем під час приходу Господа нашого Ісуса з усіма Його святими. Амінь[1]. (Php 2:15; 1Th 2:19; 1Th 5:23; 2Th 1:7; 2Th 1:10; Jas 5:8)