1Адже ви самі знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремним. (1Th 1:9)2Хоч ми раніше натерпілися і зазнали зневаг, та у Филипах, як вам відомо, ми з великими труднощами наважилися в нашому Бозі проповідувати вам Боже Євангеліє. (Mr 1:14; Ac 16:20; Ac 17:1; Ro 1:1; Ro 15:16; 2Co 11:7; Col 1:29; 1Th 2:8; 1Pe 4:17)3Адже наш заклик не від омани, ні через нечистоту, ні від лукавства. (2Co 12:16)4Але, як Бог знайшов нас гідними, щоби довірити Євангеліє, ми так і говоримо, догоджаючи не людям, але Богові, Який випробовує наші серця. (Ga 1:10; 1Ti 1:11)5Бо ніколи, як вам відомо, у нас не було ні підлесливих слів, ні корисливих мотивів, — Бог свідок. (Mr 12:40; Ro 1:9; 2Pe 2:3)6Ми не шукали слави в людей, ані у вас, ані в інших, (Joh 5:41; Joh 5:44)7хоч ми, як Христові апостоли, могли бути вимогливими. Але ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей. (1Co 3:2; 2Co 11:9; Eph 5:29)8Ми так прив’язалися до вас, що бажали передати вам не лише Боже Євангеліє, але й свої душі, бо ви стали для нас любими. (1Th 2:2)9Тож згадайте, брати, нашу працю та труднощі: ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Боже Євангеліє. (1Co 4:12)10Ви та Бог — свідки, які святі, праведні та непорочні були ми для вас, котрі повірили. (Eph 4:24)11Ви знаєте, як кожного з вас, немов батько своїх дітей, (Ac 20:31; 1Co 4:14)12ми просили, вмовляли і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, Який покликав вас у Своє Царство і славу. (Eph 4:1; Php 1:27; Col 1:10; 1Th 4:7; 2Th 1:5; 2Th 2:14; 1Pe 5:10)
Опір юдеїв
13Тому ми постійно дякуємо Богові за те, що ви, прийнявши почуте від нас Слово Боже, сприйняли його не як людське слово, а як істинно Боже Слово, яке й діє у вас, віруючих. (Ac 8:14; 1Co 1:4; Ga 1:11; 1Th 1:2; 1Th 4:1; 2Th 3:6; Heb 4:2; Heb 4:12)14Адже ви, брати, стали наслідувати Божі Церкви, які в Ісусі Христі є в Юдеї, бо і ви так само потерпіли від своїх земляків, як і вони від юдеїв, (Ac 17:13; 1Co 11:1; Ga 1:22)15які вбили й Господа Ісуса та [Його] пророків, та й нас переслідували; і Богові не догодили, і ворожо настроєні до всіх людей, (Mt 23:34; Ac 2:23)16перешкоджають нам говорити язичникам, аби спаслися, і тим самим вони постійно доповнюють свої гріхи. Зрештою, спіткав же їх гнів. (Mt 23:32; Ac 17:5; Ro 1:18; 1Co 10:33)
Солуняни — слава апостолів
17А ми, брати, були розлучені з вами на короткий час, — особисто, але не серцем, — та з великим бажанням намагалися побачити ваші обличчя. (Ro 1:11; 1Th 3:10)18Тому ми хотіли прийти до вас, — я, Павло, і один раз, і другий, — але перешкодив нам сатана. (Ro 15:22; Php 4:16)19Бо хто є нашою надією, радістю чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час Його приходу? (1Co 15:23; 2Co 8:24; Php 2:16; Php 4:1; 1Th 3:9; 1Th 3:13; 1Th 4:15; 1Th 5:23; 2Th 2:1; 2Th 2:8; Jas 5:7)20Адже ви — наша слава і радість!