1Тому, не спроможні більше терпіти, ми вирішили за краще самим залишитися в Афінах, (Дії 17:14; 1Сол 3:5)2а Тимофія, нашого брата і Божого [служителя, а нашого] помічника в Євангелію Христа, послати, щоби запевнити вас і потішити [вас] у вашій вірі. (Дії 16:1; 1Кор 3:9)3Щоб ніхто не захитався серед цих труднощів. Адже ви самі знаєте, що на те ми призначені. (Дії 14:22; 2Сол 1:4)4Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо страждати; так воно й сталося, і вам це відомо. (Гал 1:9; 2Сол 2:5; 2Сол 3:10)5Тому-то і я, не витримавши більше, послав довідатися про вашу віру, щоби часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не виявилася даремною. (Мт 4:3; флп 2:16; 1Сол 3:1)6А тепер, коли від вас повернувся Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди про нас згадуєте добром, бажаючи бачити нас, як і ми вас, (Лк 1:19; Дії 18:5; Рим 1:11; 1Сол 1:3)7саме тому, брати, ми втішилися вами серед усієї нашої біди й горя, через вашу віру. (2Сол 1:4)8Адже ми тепер ожили, якщо ви стоїте в Господі! (Рим 11:20; 1Кор 16:13)9Яку ж подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, якою через вас тішимося перед нашим Богом? (1Сол 2:19)10Ніч і день ревно молимося, щоби побачити ваші обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі. (1Сол 2:17; 1Сол 3:12; 1Сол 4:1)11Сам же Бог і наш Отець, і наш Господь Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас. (2Сол 2:16)12І Господь нехай помножить і наповнить вас любов’ю один до одного і до всіх, — такою ж, яку ми маємо до вас, (Гал 6:10; флп 1:9; 1Сол 5:15; 2Сол 1:3)13аби зміцнити ваші серця, зробити бездоганними у святості перед Богом і нашим Отцем під час приходу Господа нашого Ісуса з усіма Його святими. Амінь[1]. (флп 2:15; 1Сол 2:19; 1Сол 5:23; 2Сол 1:7; 2Сол 1:10; Як 5:8)