1На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небесному? (Mt 11:11; Mr 9:33; Lu 9:46)2[Ісус] покликав дитину, поставив її серед них3і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне. (Mt 5:20; Mt 19:14; Joh 3:3; Joh 3:5)4Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному.5Хто приймає таку дитину в Моє Ім’я, той Мене приймає. (Mt 10:40)6А хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, тому краще повісити млинове жорно на шию і втопити в морській глибині. (Mr 9:42; Lu 17:1; Re 18:21)7Горе світові від спокус, бо повинні прийти спокуси; однак горе тій людині, через яку спокуси приходять. (Mt 26:24)8Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь геть від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний. (Mt 5:30; Col 3:5)9Коли твоє око тебе спокушає, вийми його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у вогняну геєну[1]. (Mt 5:29)10Стережіться, щоб ви не погордували жодним із цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця. (Lu 1:19; Heb 1:14)11[Адже Син Людський прийшов знайти і спасти те, що загинуло].
Притча про заблудлу вівцю
12Як ви вважаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати заблудлої? (Ps 118:176; Mt 10:6; Lu 15:4; 1Pe 2:25)13І коли станеться, що знайде її, запевняю вас, що радітиме нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, які не заблукали.14Так само немає бажання в Отця вашого Небесного, щоби загинув один із цих малих.
Як ставитися до провин брата
15Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата, (Lu 17:3; Ga 6:1; 2Ti 4:2; Tit 3:10)16а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово; (Joh 8:17; 2Co 13:1; 1Ti 5:19; Heb 10:28)17коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник. (Mt 16:18; 1Co 5:9; 2Th 3:14)18Запевняю вас: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і все те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. (Mt 16:19; Joh 20:23)19Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного. (Mt 7:7)20Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них! (Mt 28:20; 1Co 5:4)21Тоді, підійшовши до Нього, Петро сказав: Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів? (Mt 6:12)22Відповів йому Ісус: Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім. (Lu 17:4)
Притча про немилосердного боржника
23Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який хотів розрахуватися зі своїми рабами. (Mt 22:2; Mt 25:19)24Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів[2].25А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг.26Тоді раб, упавши ниць, кланявся йому й благав: Потерпи ще мені — і все тобі віддам.27І пан того раба, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив. (Mt 24:50; Lu 7:42)28Коли вийшов той раб, він зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв[3], схопив його, почав душити, проказуючи: Віддай те, що винен! (Mt 24:49)29А той другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все тобі віддам.30Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг.31Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що трапилося.32Тоді його пан покликав його та каже йому: Лукавий рабе, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене. (Mt 7:2; Ro 13:7)33Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співрабом, як я змилосердився над тобою? (Mt 5:7; 1Jo 4:11)34І його пан, розгнівавшись, передав його катам, доки не віддасть увесь борг. (Mt 5:26; Mt 8:29; Mt 22:7)35Так і Мій Отець Небесний чинитиме з вами, якщо не простите від вашого серця кожний братові своєму [його переступів]. (Mt 6:14; Mr 11:26)