1На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небесному? (Мт 11:11; Мр 9:33; Лк 9:46)2[Ісус] покликав дитину, поставив її серед них3і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне. (Мт 5:20; Мт 19:14; Ів 3:3; Ів 3:5)4Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному.5Хто приймає таку дитину в Моє Ім’я, той Мене приймає. (Мт 10:40)6А хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, тому краще повісити млинове жорно на шию і втопити в морській глибині. (Мр 9:42; Лк 17:1; Об 18:21)7Горе світові від спокус, бо повинні прийти спокуси; однак горе тій людині, через яку спокуси приходять. (Мт 26:24)8Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь геть від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний. (Мт 5:30; Кол 3:5)9Коли твоє око тебе спокушає, вийми його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у вогняну геєну[1]. (Мт 5:29)10Стережіться, щоб ви не погордували жодним із цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця. (Лк 1:19; Євр 1:14)11[Адже Син Людський прийшов знайти і спасти те, що загинуло].
Притча про заблудлу вівцю
12Як ви вважаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати заблудлої? (Пс 118:176; Мт 10:6; Лк 15:4; 1Пет 2:25)13І коли станеться, що знайде її, запевняю вас, що радітиме нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, які не заблукали.14Так само немає бажання в Отця вашого Небесного, щоби загинув один із цих малих.
Як ставитися до провин брата
15Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата, (Лк 17:3; Гал 6:1; 2Тим 4:2; Тит 3:10)16а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово; (Ів 8:17; 2Кор 13:1; 1Тим 5:19; Євр 10:28)17коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник. (Мт 16:18; 1Кор 5:9; 2Сол 3:14)18Запевняю вас: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і все те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі. (Мт 16:19; Ів 20:23)19Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного. (Мт 7:7)20Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них! (Мт 28:20; 1Кор 5:4)21Тоді, підійшовши до Нього, Петро сказав: Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів? (Мт 6:12)22Відповів йому Ісус: Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім. (Лк 17:4)
Притча про немилосердного боржника
23Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який хотів розрахуватися зі своїми рабами. (Мт 22:2; Мт 25:19)24Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів[2].25А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг.26Тоді раб, упавши ниць, кланявся йому й благав: Потерпи ще мені — і все тобі віддам.27І пан того раба, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив. (Мт 24:50; Лк 7:42)28Коли вийшов той раб, він зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв[3], схопив його, почав душити, проказуючи: Віддай те, що винен! (Мт 24:49)29А той другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все тобі віддам.30Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг.31Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що трапилося.32Тоді його пан покликав його та каже йому: Лукавий рабе, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене. (Мт 7:2; Рим 13:7)33Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співрабом, як я змилосердився над тобою? (Мт 5:7; 1Ів 4:11)34І його пан, розгнівавшись, передав його катам, доки не віддасть увесь борг. (Мт 5:26; Мт 8:29; Мт 22:7)35Так і Мій Отець Небесний чинитиме з вами, якщо не простите від вашого серця кожний братові своєму [його переступів]. (Мт 6:14; Мр 11:26)