1На той час тетрарх[1] Ірод почув про Ісуса (Mr 6:14; Lu 9:7)2і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому! (Mt 13:54; Mt 16:14; Ga 3:5)3Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, (Mt 4:12; Mr 6:17; Lu 3:19)4бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати! (Mt 19:9)5За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком. (Mt 21:26)6Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;7він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.8Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!9Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,10тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.11Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.12І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса. (Ac 8:2)13Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст. (Mt 4:12; Mt 15:32; Mr 6:32; Lu 9:10; Joh 6:1)14Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих. (Mt 9:36; Mt 15:39)
Нагодування п’яти тисяч
15А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.16Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!17Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби. (Mt 16:9)18А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.19І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям. (Ps 122:1; Mr 7:34; Mr 14:22; Joh 11:41; Joh 17:1; Ac 27:35)20І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.21А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
Ісус іде по воді
22І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей. (Mt 8:23; Mr 6:45; Joh 6:16)23Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті. (Mt 5:1; Mt 15:39; Lu 9:28)24Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер. (Mt 8:24)25У четверту сторожу ночі[2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю. (Ps 76:20)26А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. (Lu 24:37)27Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!28Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!29Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.30Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!31І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався? (Mt 6:30; Mt 28:17)32Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.33А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син! (Mt 16:16)
Великі зцілення у Генісаретському краї
34Перепливши, ступили на землю Генісаретську. (Mr 6:53; Joh 6:22)35Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих (Mt 4:24)36і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували. (Mr 6:56)