1Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити. (Мт 26:2; Мр 11:18; Лк 22:1)2Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі.
Добре діло жінки
3Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира[1]. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову. (Мт 26:6; Лк 7:36; Ів 12:1)4Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?5Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв[2] і роздати бідним! Тож докоряли їй. (Мт 9:30)6А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені!7Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте. (Мр 2:20)8Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном. (Мр 16:1)9Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять! (Мр 1:15; Мр 16:15)
Юда погоджується видати Ісуса
10Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його. (Мт 26:14; Лк 22:3)11А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати.
Ісус споживає зі Своїми учнями пасху
12Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив? (Мт 26:17; Лк 22:7)13Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним. (Мт 17:27)14Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху? (Мр 11:3)15І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.16І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху.17А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. (Мт 26:20; Лк 22:21; Ів 13:21)18І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене. (Пс 40:10)19Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?]20Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці.21І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися!22Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє! (Мт 26:26; Мр 6:41; Мр 8:7; Лк 22:15; Лк 24:30; 1Кор 11:23)23І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї.24І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох. (Євр 9:20)25Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!26І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. (Мт 26:30; Лк 22:31; Лк 22:39; Ів 13:36; Ів 18:1)
Усі учні спокусяться
27І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці. (Мт 9:36)28Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї. (Мр 16:7)29А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я!30Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене! (Мр 14:72)31Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші. (Ів 11:16)
Ісус молиться в Гетсиманії
32І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся. (Мт 26:36; Лк 22:39; Ів 18:1; Євр 5:7)33Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися, (Мт 17:1)34та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте! (Пс 41:6; Пс 41:12; Пс 42:5; Ів 12:27)35Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година.36І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти! (Мр 10:27; Мр 10:38; Рим 8:15; Гал 4:6)37Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години? (Мр 3:16)38Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне! (Пс 50:14; Мт 6:13)39І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова.40А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти. (Мр 9:6)41Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників. (Гал 2:15)42Уставайте, ходімо! Вже підійшов Мій зрадник! (Ів 14:31)
Схоплення Ісуса
43Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших. (Мт 26:47; Лк 22:47; Ів 18:2)44Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть!45І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його. (Мр 9:5)46Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його.47Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.48Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити.49Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання! (Лк 19:47)50І, залишивши Його, усі учні втекли. (Ів 16:32)51А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його.52Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим.
Суд над Ісусом у первосвященика
53А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники. (Мт 26:57; Лк 22:54; Ів 18:13)54Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню.55А первосвященики і весь синедріон[3] шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили. (Мт 26:59; Мр 15:1; Лк 22:63; Лк 22:67; Ів 18:19)56Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися.57Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так:58Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний! (Мр 15:29; Ів 2:19; Ів 4:21; Ів 4:23; Дії 6:14; 2Кор 5:1; Євр 9:11)59Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.60Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать?61Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного? (Мр 1:11; Мр 8:29; Мр 15:5)62А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних! (Пс 109:1)63Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки?64Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти. (Мр 10:33; Ів 19:7)65Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя. (Мр 10:34)
Зречення Петра
66Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика, (Мт 26:69; Лк 22:56; Ів 18:17; Ів 18:25)67побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином!68Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень.69Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них.70Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна].71А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять.72І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати. (Мр 11:21; Мр 14:30)