1І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним — сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах. (Об 3:12; Об 7:3; Об 7:4; Об 22:4)2І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах. (Об 1:15; Об 5:8; Об 6:1; Об 10:4; Об 19:6)3І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. (Пс 32:3; Пс 39:4; Пс 95:1; Пс 97:1; Пс 143:9; Пс 149:1; Об 4:4; Об 4:6; Об 5:9; Об 7:4)4Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей — перші плоди для Бога та Агнця. (Мт 10:38; Мт 25:1; Ів 10:4; 2Кор 11:2; Як 1:18; Об 5:9)5В їхніх устах не знайдено лукавства, [бо] вони непорочні. (Пс 31:2; Еф 5:27; Кол 1:22)
Настає година Божого суду
6І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоби звіщати його жителям землі, — усякому народові, поколінню, племені й народності, — (Мт 24:14; Об 5:9; Об 8:13; Об 14:8; Об 14:9; Об 14:15; Об 14:17; Об 14:18)7проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод! (Дії 4:24; Об 15:4; Об 18:2)8Ще інший ангел, другий, слідував за ним, проголошуючи: Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти! (Об 14:6; Об 14:10; Об 16:19; Об 17:2; Об 17:5; Об 18:2; Об 18:3; Об 18:10; Об 18:21)9А ще інший ангел, третій, слідував за ними, промовляючи гучним голосом: Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку, (Об 13:15; Об 13:16; Об 14:6; Об 18:2)10то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, і буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем. (Пс 10:6; Пс 74:9; Мт 25:41; Об 14:8; Об 15:7; Об 16:19; Об 19:20; Об 20:10; Об 20:14; Об 21:8)11І дим їхніх мук підіймається навіки-віків. І не мають спокою ні вдень, ні вночі, — ті, хто поклоняється звірові та його образові, або коли хто приймає знак його імені! (Об 13:15; Об 13:16; Об 13:17; Об 19:3)12Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса! (Об 2:13; Об 12:17; Об 13:10)
Блаженний, хто вмирає в Господі
13І я почув голос із неба, що промовляв: Напиши: блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними. (Євр 4:9; Об 1:3; Об 6:11; Об 10:4; Об 19:9)
Земні жнива та збір винограду
14І я глянув: і ось біла хмара, а на хмарі сидить Той, Хто подібний до Сина Людського; Він мав на Своїй голові золотий вінець, а у Своїй руці — гострий серп. (Мт 24:30; Мр 4:29; Об 1:13; Об 14:16; Об 14:17)15А інший ангел вийшов із храму, гукаючи сильним голосом до Того, Хто сидів на хмарі: Пусти Свій серп і жни, адже прийшла пора жнив, і достигло жниво на землі! (Мр 4:29; Ів 4:35; Об 7:15; Об 14:6; Об 14:18; Об 18:2)16І Той, Хто сидить на хмарі, пустив Свого серпа на землю, і земля була вижата. (Об 14:14)17А інший ангел вийшов із небесного храму; він також мав гострий серп. (Об 7:15; Об 14:6; Об 14:14)18І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й закликав гучним голосом до того, хто мав гострий серп, проголошуючи: Пусти свого гострого серпа й обріж грона винограду на землі, бо його грона дозріли! (Об 6:9; Об 8:3; Об 8:5; Об 9:13; Об 11:1; Об 14:6; Об 14:15; Об 16:7)19І ангел пустив свого серпа на землю — і зібрав виноград землі, і вкинув до великої давильні[1] Божого гніву. (Об 19:15)20І вичавлене було в давильні поза містом — і потекла кров із давильні аж коням до вуздечок, на тисячу шістсот стадій[2].