1І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю. (Мт 1:18; Дії 17:7)2Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній. (Дії 5:37)3І йшли всі записатися, кожний до свого міста.4Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, — (Лк 1:27)5записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна. (Лк 1:27)6І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити. (Лк 1:57)7І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця. (Лк 22:11)8А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.9Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом. (Мр 4:41; Лк 24:4; Дії 12:7; Дії 26:13)10Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: (Мт 2:10; Лк 1:13)11для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь. (Лк 9:20; Ів 4:42; Дії 5:31; Дії 13:23; 1Ів 4:14)12А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.13І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували: (Мт 26:53)14Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі! (Пс 50:20; Лк 3:22; Лк 10:21; Лк 19:38; Еф 6:15)15І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!16Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах.17Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину.18І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами. (Лк 2:33)19Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця. (Лк 1:66; Лк 2:51)20А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано. (Мт 15:31; Лк 5:25; Лк 7:16; Лк 13:13; Лк 17:15; Лк 18:43; Лк 23:47; Дії 11:18)
Обрізання Ісуса. Симеон і пророчиця Анна
21Як виповнилося вісім днів, — коли мали обрізати Його, — то дали Йому Ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі. (Мт 1:21; Лк 1:59)22І коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні очищення, то принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом,23як то записано в Господньому Законі: кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа. (Лк 1:35; Рим 12:1)24І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — дві горлиці або два молодих голуби.25В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому. (Лк 2:38; Лк 6:24; Дії 2:5)26І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього. (Пс 88:49; Лк 9:20; Ів 8:51; Євр 11:5)27І привів його Дух до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм,28він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові, та й сказав:29Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі, (Дії 4:24)30бо мої очі побачили Твоє Спасіння, (Пс 66:3; Пс 97:2; Лк 3:6)31яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів:32Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!33І Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього. (Лк 2:18)34А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як ознака суперечок; (Мт 21:42; Дії 28:22)35і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець! (Лк 2:48; Ів 19:25)36І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого;37вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами. (Дії 26:7; 1Тим 5:5)38Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима. (Лк 2:25; Лк 23:51; Лк 24:21)39А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета. (Мт 2:22; Мт 2:23)40Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній. (Лк 1:80; Лк 2:52)
Дванадцятилітній Ісус у храмі
41Його батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи.42І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм пішли на свято [в Єрусалим].43А як закінчилися дні свята, вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки, [Йосиф і мати].44Вони думали, що Він десь у натовпі. Пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими;45і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима й там шукали Його.46І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.47Усі, які слухали, дивувалися з Його розуму та відповідей. (Мт 12:23; Ів 7:15)48Побачивши Його, вони здивувалися; і мати Його сказала Йому: Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, страждаючи, шукали Тебе. (Лк 2:35; Лк 4:32)49А Він відповів їм: Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця? (Лк 23:46; Ів 2:16)50Та вони не зрозуміли тих слів, які Він їм сказав. (Лк 9:45; Лк 18:34)51І пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і слухався їх. А Його мати зберігала всі ті слова у своєму серці. (Мт 2:23; Лк 2:19)52А Ісус набував мудрості, віку та благодаті — у Бога і в людей. (Лк 2:40; Рим 14:18)