1Увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон.2І ось чоловік, якого звали Закхей, — це був старший над митниками і був багатий, —3прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту. (Мт 21:31; Ів 12:21)4Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме.5Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути у твоєму домі!6І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи. (Лк 5:29)7А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини! (Мт 9:11; Лк 5:30; Лк 15:2)8Устав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо! (Лк 3:14)9А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама; (Лк 3:8; Ів 4:53)10Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло! (Мт 9:13; Лк 15:4; Ів 3:17; 1Тим 1:15)
Притча про десять мін
11Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство. (Мт 25:14; Лк 9:27; Лк 17:20; Лк 21:31; Лк 24:21; Дії 1:6)12Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися. (Мр 13:34)13Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін[1] і сказав їм: Торгуйте, доки прийду!14Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами! (Лк 19:27)15І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували.16Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.17І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами. (Лк 16:10)18Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін.19Сказав і цьому: І ти будь над п’ятьма містами.20І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці. (Ів 11:44)21Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!22Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв. (Мт 12:37)23Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?24А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!25І відповіли йому: Пане, він же десять мін вже має!26Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього]. (Мт 13:12)27А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною! (Лк 19:14; 1Кор 15:25)28Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим. (Мт 21:1; Мр 11:1; Лк 9:51; Ів 12:12)
Славний в’їзд у Єрусалим
29І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,30кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть. (Лк 23:53)31Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.32Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав. (Лк 22:13)33Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?34Вони ж відказали, що Господь потребує його.35Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.36А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.37Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили, (Лк 6:17; Лк 18:43)38вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах! (Пс 117:26; Мт 3:11; Лк 2:14)39Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням! (Мт 21:15; Ів 12:16)40У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.
Плач над Єрусалимом
41А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним, (Ів 11:35)42кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх. (Мт 11:25; Мт 13:13; Лк 14:32)43Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль, (Лк 23:29)44поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин! (Пс 136:9; Мт 24:2; Лк 1:68; Лк 21:6; 1Пет 2:12)
Ісус звільняє храм від торговців
45Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували], (Мт 21:12; Мр 11:15; Ів 2:13)46кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!47І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити, (Мр 11:18; Лк 20:19; Лк 21:37; Лк 22:53; Ів 7:14; Ів 18:20; Дії 28:17)48але не знаходили, як це зробити, оскільки всі люди, слухаючи, не відходили від Нього. (Мр 12:37; Лк 21:38)