Зареєструватися безкоштовно

Луки 20

Українська Біблія LXX УБТ



1 І сталося одного дня, коли навчав Він народ у храмі й благовістив, то прийшли первосвященики та книжники зі старшими (Мт 21:23; Мр 11:27) 2 і промовили до Нього, запитуючи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? 3 У відповідь Він сказав їм: Запитаю вас і Я [одну] річ; скажіть Мені: 4 хрещення Івана було з неба чи від людей? 5 Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, — відкаже: Чому ж ви не повірили йому? 6 Якщо ж скажемо: Від людей, — увесь народ поб’є нас камінням, бо впевнений, що Іван — пророк. (Лк 1:76) 7 І вони відповіли, що не знають звідкіля. (Лк 22:68) 8 А Ісус сказав їм: То і Я не скажу вам, якою владою це роблю! 



9 І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам, та й відбув на довгий час. (Мт 21:33; Мр 12:1) 10 У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим. 11 І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили, та й відіслали ні з чим. 12 І знову послав — третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали. 13 Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, — може, [побачивши] його, посоромляться? 14 Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша! (Євр 1:2) 15 І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника? (Євр 13:12) 16 Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде! 17 Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним? (Пс 117:22; Мт 21:42) 18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить. 19 Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу. (Мт 21:26; Лк 19:47) 



20 Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника. (Мт 22:15; Мр 12:13; Лк 6:7; Лк 16:15; 2Кор 11:15; Еф 1:21) 21 Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу. (Лк 7:43; Рим 2:11) 22 Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні? 23 Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?] 24 Покажіть Мені динарій[1]. Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря. 25 А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові! (Лк 23:2; Рим 13:1; Рим 13:7) 26 І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли. 



27 Підійшли деякі з садукеїв[2], які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його, (Мт 22:23; Мр 12:18; Дії 23:8) 28 кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що якби у когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата. 29 Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним. 30 І другий, [узявши дружину, також помер бездітним]. 31 І третій узяв, — і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли. 32 Останньою померла й жінка. 33 У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину. 34 Ісус же [у відповідь] сказав їм: Сини цього віку женяться і виходять заміж, (Лк 16:8; Лк 17:27) 35 а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж, (флп 3:11; 2Сол 1:5) 36 адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння. (Мт 5:9; 1Ів 3:1) 37 А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. (Дії 3:13; Дії 7:32) 38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть! (Рим 14:8) 39 У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре Ти сказав! (Мр 12:32) 40 Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати. (Мт 22:46; Мр 12:34) 



41 А Він промовив до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давида? (Мт 22:41; Мр 12:35; Ів 7:42) 42 Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, (Пс 109:1) 43 поки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг! 44 Отже, Давид називає Його Господом, як же Він йому син? 



45 Коли весь народ слухав, Він казав Своїм учням: (Мт 23:1; Мт 23:5; Мт 23:14; Мр 12:37) 46 Стережіться книжників, які бажають ходити в шатах і люблять вітання на майданах та перші місця в синагогах і перші місця на гостинах, (Лк 12:1; Лк 14:7) 47 які поїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться; вони приймуть дуже тяжкий осуд! 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)