1Агрипа сказав Павлові: Дозволяється тобі про себе самого говорити. Тоді Павло, простягнувши руку, почав оборону: (Дії 13:16; Дії 22:1)2Царю Агрипо, вважаю себе щасливим, що сьогодні перед тобою можу дати відповідь на все те, у чому звинувачують мене юдеї;3особливо тому, що ти обізнаний з усіма юдейськими звичаями та питаннями. Тому прошу тебе терпеливо вислухати мене.4Отже, життя моє, яке змалку, із самого початку, пройшло між моїм народом у Єрусалимі, знають усі юдеї. (Дії 22:3; Гал 1:13)5Вони знають мене здавна: аби тільки хотіли посвідчити, що я жив фарисеєм — згідно з дуже строгою течією нашої віри. (Дії 23:6)6А тепер я стою, і мене судять за надію обітниці, яку Бог дав нашим батькам, (Дії 13:32; Дії 28:20)7до якої дванадцять наших поколінь, служачи безнастанно ніч і день, надіються дійти, — за цю надію, царю, я звинувачений юдеями! (Дії 24:15)8Чи вважаєте ви неймовірним, що Бог воскрешає мертвих? (Дії 4:2)9Правда, я вважав, що мені належить багато зробити проти Імені Ісуса Назарянина. (Дії 9:1; Дії 22:3)10Це я і зробив у Єрусалимі: багатьох зі святих я замкнув у в’язниці, одержавши владу від первосвящеників. Коли ж їх убивали, я давав згоду. (Дії 8:3; Об 2:10)11І дуже часто, караючи їх по всіх синагогах, примушував їх хулити. А сильно лютуючи на них, переслідував їх — навіть по далеких містах.12Ідучи в Дамаск у цих справах з уповноваженнями і наказом від первосвящеників,13опівдні в дорозі побачив я, царю, світло з неба, яскравіше від сонячного світла, яке осяяло мене та тих, хто йшов зі мною. (Лк 2:9)14Коли ми всі попадали на землю, я почув голос, який говорив до мене [й промовляв] єврейською мовою: Савле, Савле, чого Мене переслідуєш? Тяжко тобі бити ногою колючку! (Дії 22:2)15Я запитав: Хто Ти, Господи? Господь відповів: Я — Ісус, Якого ти переслідуєш.16Але підведися і стань на свої ноги, бо на те Я і з’явився тобі, щоби зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив, і того, що Я покажу тобі,17визволяючи тебе від твого народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю, —18відкрити їм очі, щоб вони навернулися від темряви до світла та від влади сатани до Бога, щоб одержали вони прощення гріхів і спадок між освяченими вірою в Мене. (Дії 5:31; Дії 20:21; Дії 20:32; Еф 2:2; 1Пет 2:9)19Тому, царю Агрипо, я не став чинити опір небесному видінню,20а проповідував: спочатку тим, які були в Дамаску, а потім тим, котрі в Єрусалимі, у кожній юдейській околиці, та язичникам, — щоби покаялися і навернулися до Бога, щоби чинили діла, гідні покаяння. (Мт 3:8; Дії 3:19; Дії 11:18; Дії 15:19; Рим 15:19)21Через це юдеї, схопивши мене в храмі, намагалися розірвати. (Дії 21:30)22Та одержавши допомогу від Бога, аж до цього дня стою, щоб свідчити малому й великому, не розповідаючи нічого, крім того, що говорили пророки і Мойсей, що має статися: (Лк 24:27; Дії 3:18; Дії 24:14; Дії 28:23)23що має постраждати Христос, що Він, перший воскреслий з мертвих, має проповідувати світло Своєму народові та язичникам. (Мт 4:16; Лк 2:32; Лк 24:26; Дії 13:47; Дії 17:3; 1Кор 15:20; Кол 1:18; 2Тим 1:10)
Павлове звернення до царя
24Коли він отак захищався, Фест гучним голосом сказав: Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість приводить тебе до божевілля! (Ів 10:20; Дії 12:15; Дії 22:1)25Я не божевільний, високоповажний Фесте, — сказав Павло, — а звіщаю правдиві й розумні слова. (Дії 24:3)26Адже цар, до якого я сміливо говорю, знає про це, бо я не вірю, щоби щось із цього було скрите від нього, адже це не відбулося десь у закутку! (Ів 18:20)27О, царю Агрипо! Чи віриш, пророкам? Знаю, що віриш!28Агрипа ж Павлові: Ще трохи і мене переконаєш стати християнином! (Дії 11:26)29А Павло: Чи трохи, чи багато, але благав би я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, хто сьогодні мене чує, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.30[І як сказав це йому], підвівся цар, і намісник, і Верніка, і ті, які сиділи з ними,31і, відійшовши, говорили одне одному, зауважуючи, що нічого, вартого смерті або кайданів, цей чоловік не робить. (Дії 23:29)32Агрипа ж сказав Фестові: Цього чоловіка можна було би звільнити, якби не покликався на кесаря. (Дії 25:11)