Зареєструватися безкоштовно

Дії 16

Українська Біблія LXX УБТ



1 Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека. (Дії 17:14; Дії 18:5; Дії 19:22; Дії 20:4; Рим 16:21; 1Кор 4:17; 1Кор 16:10; флп 2:19; 2Тим 1:5; 2Тим 3:15; Євр 13:23) 2 Про нього добре свідчили ті брати, які були в Лістрі та Іконії. (Дії 6:3) 3 Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек. 4 Коли вони переходили через міста, то передавали братам зберігати постанови, які схвалили в Єрусалимі апостоли і старші. (Дії 15:2; Дії 15:20; Дії 15:23; Дії 21:25) 5 Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали. (Дії 2:47; Дії 14:22; Кол 2:5; 1Пет 5:9) 6 Вони пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм звіщати слово в Азії, (Дії 8:25; Дії 18:23; Дії 19:10; Рим 15:22) 7 а дійшовши до Мисії, вони намагалися піти до Витинії, та Дух Ісуса їм не дозволив. (1Пет 1:1) 8 Перейшовши через Мисію, вони прибули до Троади. (Дії 20:5; 2Кор 2:12; 2Тим 4:13) 



9 І вночі з’явилося Павлові видіння: якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, закликаючи: Прийди до Македонії, допоможи нам! (Дії 9:10) 10 Коли побачив він те видіння, ми відразу постаралися піти до Македонії, зрозумівши, що Бог покликав нас благовістити їм. (Дії 16:3; Дії 18:5; Дії 19:21; Дії 20:1; Дії 20:5; Дії 21:1; Дії 27:1) 11 Відпливши з Троади, ми прибули до Самотракії, а наступного дня — до Неаполя; 12 звідти — до Филип — міста-колонії, що є першою частиною Македонії. У тому місті ми перебували декілька днів. (Дії 20:6; флп 1:1; 1Сол 2:2) 13 А в суботу вийшли за браму до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, говорили до жінок, які зібралися. (Лк 4:20; Дії 13:14) 



14 І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприймати те, що говорив Павло. (Дії 8:6; Дії 13:43; Дії 16:40; Об 1:11; Об 2:18; Об 2:24) 15 Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вважаєте мене вірною Господу, то прийдіть у мій дім, та й живіть! І змусила нас. (Лк 24:29; Дії 11:14; Дії 18:8; Дії 18:20) 



16 І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона приносила великий прибуток своїм господарям. (Дії 12:13; Дії 16:19; Дії 19:24) 17 Вона йшла слідом за Павлом і за нами й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, вони провіщають вам шлях спасіння! (Мт 15:23; Мр 1:24; Мр 5:7; Лк 4:41) 18 Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: Наказую тобі Ім’ям Ісуса Христа — вийди з неї! І він вийшов у той же час. (Мр 16:17; Дії 19:13) 19 Її пани, побачивши, що пропала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на майдан, до влади; (Дії 19:25) 20 провівши їх до воєвод, вони сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто (Дії 17:6) 21 і навчають звичаїв, котрих нам, римлянам, не годиться ні переймати, ні виконувати! 22 І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали бити їх палицями. (2Кор 11:25; 1Сол 2:2) 23 Тож завдавши їм багато побоїв, посадили у в’язницю, давши вказівку в’язничному сторожеві пильно їх охороняти. (Дії 12:4) 24 Він, діставши таку вказівку, засадив їх до внутрішньої темниці й забив їхні ноги в колодки. (Дії 12:6; Дії 12:10) 



25 Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх. (Мт 26:30; Еф 5:19; Кол 3:16; Євр 2:12; Як 5:13) 26 Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа в’язниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани. (Дії 4:31; Дії 5:19; Дії 12:6) 27 А коли прокинувся сторож в’язниці й побачив, що двері в’язниці відчинено, витягнув меча і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні повтікали. (Дії 12:19; Дії 27:42) 28 Та Павло закричав сильним голосом, гукаючи: Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут! 29 Той, попросивши світла, вскочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили, 30 і, вивівши їх надвір, запитав: Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися? (Дії 2:37) 31 А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа] — і спасешся ти та твій дім! (Мт 9:22; Мр 16:16; Ів 4:53; Дії 1:21; Дії 11:14) 32 І говорили йому Господнє Слово й усім, хто в його домі. (Дії 8:25) 33 І забравши їх тієї ж пори ночі, обмив їхні рани і тут же охрестився сам і вся його родина. 34 Завівши їх до хати, запросив до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога. (Дії 18:8) 35 Коли ж настав день, воєводи послали виконавців сказати: Відпусти цих людей! 36 І сторож в’язниці переказав ці слова Павлові: Воєводи прислали наказ вас відпустити. Тож виходьте тепер і йдіть з миром. (Мр 5:34) 37 Але Павло відповів їм: Нас, римських громадян, прилюдно побито, без суду посаджено у в’язницю, а тепер таємно виводять нас? Ні, хай самі прийдуть і виведуть нас! (Дії 5:18; Дії 13:50; Дії 22:25) 38 Ці слова виконавці сповістили воєводам. Ті ж, почувши, що вони римські громадяни, налякалися, (Дії 22:29) 39 тож прийшли, попросили їх вийти і, вивівши, благали піти з міста. (Мт 8:34; Дії 5:26) 40 Вийшовши із в’язниці, вони прибули до Лідії і, побачивши братів, потішили [їх], та й пішли. (Дії 16:14) 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)