1Коли Він закінчив усі Свої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум. (Мт 7:28; Мт 8:5; Лк 4:31; Ів 4:46)2Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав.3Коли почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба.4Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: Він гідний того, щоб Ти йому це зробив,5бо любить наш народ і синагогу нам збудував. (Дії 10:2)6Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав [до Нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах; (Лк 8:49)7тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово — і видужає мій слуга.8Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, — і він іде, а іншому: Прийди, — і він приходить, а рабові своєму: Зроби це, — і він робить.9Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який ішов за Ним, промовив: Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри! (Лк 18:8)10Коли посланці повернулися додому, знайшли [хворого] раба здоровим.
Ісус воскрешає сина вдови
11Після цього Він пішов до міста, яке зветься Наїн. І сталося, що з Ним ішли [численні] Його учні та багато людей. (Лк 8:1)12Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого — єдиного сина в матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста. (Лк 8:42; Лк 9:38)13Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач! (Лк 8:52; Лк 10:33; Об 5:5)14Підійшовши, Він доторкнувся до мар; ті, які несли, стали. І Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! (Мр 5:41)15Мертвий підвівся і почав говорити. Тож Ісус віддав його матері. (Лк 9:42; Дії 9:40)16А всіх охопив страх. І вони прославляли Бога, кажучи: Великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав Свій народ! (Мт 21:11; Лк 1:65; Лк 1:68; Лк 2:20)17І розійшлася ця мова про Нього по всій Юдеї та по всій країні. (Мт 9:26; Лк 4:44)
Посланці від Івана Хрестителя
18І сповістили Івана його учні про все це. Тож покликавши двох зі своїх учнів, Іван (Мт 11:2; Ів 3:25)19послав їх до Господа запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого? (Пс 117:26; Мт 3:11; Мт 11:3)20Прийшовши до Нього, мужі сказали: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати, чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?21Саме тоді Він оздоровив багатьох від недуг та мук і від злих духів, і багатьом сліпим повернув зір.22Тож Він сказав їм у відповідь: Ідіть і сповістіть Іванові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Євангеліє;23блаженний той, хто через Мене не спокуситься!
Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя
24А коли Іванові посланці відійшли, Він почав говорити про Івана до натовпу: На що ви ходили дивитися в пустелю? На колиханий вітром очерет? (Мт 11:7)25То на що ж ви ходили дивитися? Може, на людину, вдягнену в м’які шати? Але ті, котрі одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палацах. (Мт 3:4)26На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, ніж на пророка! (Лк 1:76)27Він той, про кого написано: Ось Я посилаю ангела Мого перед обличчя Твоє, який приготує Твою дорогу перед Тобою! (Лк 9:52)28Кажу вам, що з-поміж народжених від жінок немає більшого від Івана, але найменший у Царстві Божому більший за нього! (Лк 1:15)29Весь народ і митники, почувши, визнали правоту Бога й охрестилися Івановим хрещенням, (Мт 21:31; Лк 3:7; Лк 3:12)
Нерозсудливість фарисеїв і законників
30а фарисеї та законники відкинули задум Божий для них — не були хрещені ним. (Пс 32:10; Дії 20:27; Рим 10:3)31Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні?32Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!33Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має. (Лк 1:15; Ів 10:20)34Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників. (Мт 9:11)35Тож виправдалася мудрість усіма своїми дітьми. (1Кор 1:24)
Ісус у домі фарисея Симона
36Один із фарисеїв просив Його, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу. (Мт 26:6; Мр 14:3; Лк 11:37; Лк 14:1; Ів 12:1)37А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро;38вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.39Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, — що вона грішниця! (Мт 21:11; Ів 4:19)40Ісус у відповідь промовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. А той промовив: Кажи, Учителю!41Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв[1], а другий — п’ятдесят. (Лк 16:5)42Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його? (Мт 18:27; Кол 2:13)43У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І Він сказав йому: Правильно ти розсудив. (Лк 10:28; Лк 20:21)44Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я ввійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла. (Ів 13:5; 1Тим 5:10)45Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги. (Рим 16:16)46Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.47Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить!48А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи! (Мт 9:2; Лк 5:20)49Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: Хто ж Він, що й гріхи прощає? (Лк 5:21)50Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди в мирі! (Мт 9:22; Мр 5:34)
1Коли Ісус закінчив говорити до народу, який слухав Його, то зайшов до Капернаума.2Раб одного сотника, яким він дорожив, тяжко захворів і був при смерті.3Почувши про Ісуса, сотник надіслав до Нього юдейських старійшин просити Його, щоб прийшов зцілити раба.4Прийшовши до Ісуса, вони щиро благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти зробив це для нього,5бо він любить наш народ і побудував нам синагогу».6Ісус пішов разом із ними. І коли Він був недалеко від дому, сотник надіслав своїх друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах.7Тому й себе я не вважав гідним, щоби прийти до Тебе, але скажи лише слово, і одужає мій слуга.8Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою підлеглих воїнів. Кажу одному: „Іди!“ – і він іде, а іншому: „Прийди!“ – і він приходить, і рабу моєму: „Зроби це!“ – і він робить».9Почувши це, Ісус здивувався, обернувся до народу, що йшов за Ним, та промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри».10Повернувшись додому, посланці знайшли раба здоровим.
Ісус воскрешає сина вдови
11Наступного дня Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; разом із Ним ішли Його учні та великий натовп.12Коли ж Він наблизився до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; разом із нею було чимало народу з міста.13Побачивши її, Господь змилосердився над нею й сказав: «Не плач!»14І, підійшовши, торкнувся труни, а ті, що її несли, зупинилися. Тоді Ісус промовив: «Юначе! Кажу тобі, встань!»15Мертвий піднявся, сів та почав говорити. І Ісус віддав його матері.16Усіх охопив страх, і прославляли Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився між нами!» і«Бог прийшов на допомогу своєму народові!»17І розійшлася ця звістка про Нього по всій Юдеї та по всій тій країні.
Посланці від Івана Хрестителя
18Учні Івана сповістили його про все це. І він, прикликавши двох своїх учнів,19надіслав їх до Господа спитати: ―Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?20Прийшовши до Нього, чоловіки сказали: ―Іван Хреститель надіслав нас до Тебе спитати: «Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?»21Саме тоді Він зцілив багатьох від хвороб, недуг та злих духів і багатьом сліпим дарував зір.22У відповідь Він сказав: ―Ідіть і скажіть Іванові те, що ви бачили та чули: сліпі прозрівають, каліки ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві оживають, а бідним проповідується Добра Звістка.23І блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя
24Коли посланці Івана відійшли, Ісус почав говорити народові про Івана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, розхитану вітром?25На кого ви виходили дивитись? На людину, одягнену в м’яку одежу? Але ж ті, що розкішно одягаються й живуть у розкоші, знаходяться в царських палацах.26То на кого ви ходили дивитись? На пророка? Так, Я кажу вам, навіть більше, ніж на пророка!27Він той, про кого написано: „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм, який приготує дорогу перед Тобою“.[1]28Кажу вам: нема більшого за Івана серед народжених жінками, але найменший у Царстві Божому більший за нього».29Весь народ, а також і митники, що слухали Його, визнавши справедливість Бога, хрестились хрещенням Івана.30А фарисеї та законники відкинули волю Божу про себе й не хрестились у нього.31«Із ким Мені порівняти людей з цього покоління, – сказав Ісус, – і на кого вони схожі?32Схожі на дітей, котрі сидять на базарі та кличуть одне одного, кажучи: „Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали. Ми співали вам жалібні пісні, а ви не плакали“.33Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба й не п’є вина, а ви кажете: „Має демона!“34Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: „Ось чоловік – ненажера й п’яниця, приятель митників та грішників“.35Однак мудрість виправдана всіма її дітьми».
Ісус у домі фарисея Симона
36Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним. Зайшовши в дім фарисея, Ісус сів за стіл.37І ось одна жінка з того міста, яка була грішницею, дізналася, що Він сидить за столом у домі фарисея. Вона принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром38та, припавши до ніг Ісуса ззаду, плачучи, почала слізьми обмивати Його ноги й волоссям своєї голови витирати їх, цілувала Його ноги й мастила миром.39Побачивши це, фарисей, який запросив Ісуса, подумав собі: ―Якби Він був пророком, то знав би, що жінка, яка торкається до Нього, – грішниця.40Тоді Ісус звернувся до нього: ―Симоне, маю тобі щось сказати! Той відповів: ―Говори, Учителю!41У одного позикодавця було двоє боржників: один був винен п’ятсот динаріїв[2], а інший – п’ятдесят.42Та оскільки вони не мали, чим віддати, він простив обох. Отже, хто з них буде любити його більше?43Симон відповів: ―Я думаю, що той, якому більше простив. Ісус відповів: ―Правильно ти розсудив.44І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: ―Бачиш цю жінку? Я зайшов у твій дім, а ти не дав Мені води для ніг, вона ж своїми слізьми обмила Мої ноги та волоссям обтерла їх.45Ти не привітав Мене поцілунком, а вона, відколи Я зайшов, не перестає цілувати Мої ноги.46Ти не намастив Моєї голови олією, а вона миром намастила Мої ноги.47Тому кажу тобі: прощаються її численні гріхи, бо вона багато полюбила, а кому мало прощається, той мало любить.48Потім Ісус промовив до неї: ―Прощаються гріхи твої!49А всі, хто сидів із Ним за столом, почали думати про себе: «Хто Він такий, що й гріхи прощає?»50Він же сказав жінці: ―Віра твоя спасла тебе, іди з миром.