Зареєструватися безкоштовно

Луки 6

Українська Біблія LXX УБТ



1 Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли. (Мт 12:1; Мр 2:23) 2 А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу? (Ів 5:10) 3 У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним? 4 Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним? 5 І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи! 



6 І сталося іншої суботи, коли ввійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку. (Мт 12:9; Мр 3:1) 7 Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього. (Лк 14:1; Лк 20:20) 8 А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став. (Лк 5:22) 9 Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу — добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити? (Лк 14:3) 10 Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга]. 11 А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом. 



12 Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога. (Мт 10:1; Мр 3:13; Лк 9:28) 13 А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами: (Ів 6:70; Дії 1:2; Дії 1:13) 14 Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Филипа й Вартоломія, 15 Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом[1], (Мт 9:9) 16 Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником. (Ів 14:22) 



17 Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона, (Мт 4:24; Мр 3:7; Лк 5:17; Лк 19:37; Ів 6:60; Ів 6:66) 18 які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, — і оздоровлялися. 19 І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх. (Мт 9:20; Лк 5:17) 



20 А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже. (Мт 5:2; Як 2:5) 21 Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся. (Пс 125:5; Об 7:16) 22 Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського. (Мт 10:22; Ів 15:19; Як 2:7; 1Пет 4:14) 23 Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки. (Дії 5:41; Дії 7:52; Як 1:2; 1Пет 4:13) 24 Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху. (Мт 19:23; Як 5:1) 25 Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати. (Як 4:9) 26 Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки. 



27 Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас; (Мт 5:39; Лк 1:71; Лк 6:35) 28 благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас. (1Пет 3:9) 29 Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки. 30 Кожному, хто просить у тебе, — дай, а від того, хто забирає твоє, — не домагайся. 31 Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть [і ви] їм так само. (Мт 7:12) 32 А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять. (1Пет 2:19) 33 І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять. 34 Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж. 35 Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих. (Пс 24:8; Пс 85:5; Лк 1:76; Лк 6:27) 36 Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний. (Мт 5:48) 



37 Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і проститься вам; (Мт 7:1; Мт 18:18) 38 давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам. (Мт 7:2) 39 І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? (Мт 15:14; Лк 5:36) 40 Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель. (Мт 10:24) 41 Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка у твоєму оці, не помічаєш? 42 [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! — а не бачиш тієї колоди, яка у твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. 



43 Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід. (Мт 7:16; Мт 12:33) 44 Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду. 45 Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана — зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста! 



46 Чому Мене кличете: Господи, Господи! — а не робите того, що Я кажу? (Мт 7:21) 47 Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, — скажу вам, до кого він подібний: (Мт 7:24) 48 він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований. 49 А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі — без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, — велика стала з нього руїна! 

© 2011, Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)

Луки 6

Новий Переклад Українською



1 Одного разу в Суботу Ісус зі своїми учнями проходив через засіяні поля пшениці. Вони збирали колосся та, розтираючи їх руками, їли зерна. 2 Тоді деякі з фарисеїв сказали: ―Чому ви робите те, чого не дозволено робити в Суботу? 3 Ісус у відповідь сказав їм: ―Ви не читали, що зробив Давид,[1] коли зголоднів він, а також і ті, що були з ним? 4 Як увійшов у Дім Божий, узяв та з’їв хліби покладання, і як дав і тим, хто був із ним, хоча їх не дозволено було їсти нікому, окрім священників?[2] 5 І додав: ―Син Людський – Господь Суботи. 



6 Довелося ж і в іншу Суботу увійти Йому в синагогу й навчати. Там був чоловік, у якого права рука всохла. 7 Книжники та фарисеї уважно стежили за Ісусом, чи буде Він зцілювати в Суботу, щоб знайти обвинувачення проти Нього. 8 Але Він, знаючи їхні думки, сказав чоловікові, що мав всохлу руку: «Підведися й стань посередині!» Той піднявся й став. 9 Ісус промовив до них: «Я питаю вас: що дозволено робити в Суботу – добро чи зло? Спасти життя чи згубити?» 10 І, поглянувши на них усіх, сказав чоловікові: «Простягни свою руку!» Той зробив це, і його рука була зцілена. 11 Вони ж розлютилися та почали радитись між собою, як вчинити з Ісусом. 



12 У ті дні Ісус вийшов на гору, щоб молитись, і провів усю ніч у молитві до Бога. 13 Коли настав день, Він покликав учнів і обрав дванадцятьох, яких назвав апостолами: 14 Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Івана, Филипа, Варфоломія, 15 Матвія, Фому, Якова, сина Алфеєвого, Симона, званого Зилотом, 16 Юду, сина Якова, і Юду Іскаріота, котрий потім став зрадником. 



17 Ісус, зійшовши разом із ними з гори, зупинився на рівному місці. Великий натовп Його учнів і велика кількість народу зі всієї Юдеї, Єрусалима та приморського Тира й Сидона 18 прийшли послухати Його та отримати зцілення від хвороб. Ті, що страждали від нечистих духів, теж були зцілені. 19 Весь натовп хотів доторкнутися до Ісуса, бо від Нього виходила сила, яка зцілювала всіх. 20 Ісус, звівши очі на Своїх учнів, почав говорити: «Блаженні бідні, бо ваше є Царство Боже. 21 Блаженні голодні нині, бо будете насичені. Блаженні, що плачете тепер, бо ви зрадієте. 22 Блаженні ви, коли люди зненавидять вас, коли проженуть вас, ображатимуть вас і відкидатимуть ваше ім’я як щось погане через Сина Людського. 23 Радійте того дня й веселіться, бо велика ваша нагорода на небі. Так само робили з пророками їхні батьки. 24 Але горе вам, багатії, бо ви вже отримали всю вашу втіху. 25 Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що радієте нині, бо будете плакати й ридати. 26 Горе вам, коли про вас говоритимуть добре всі люди, бо так робили лжепророкам їхні батьки. 



27 Але вам, хто слухає, Я кажу: любіть ворогів ваших, робіть добро тим, хто ненавидить вас; 28 благословляйте тих, хто проклинає вас; моліться за тих, хто кривдить вас. 29 Тому, хто вдарив тебе по щоці, підстав і другу, а тому, хто забирає твій верхній одяг, не забороняй взяти й сорочку. 30 Кожному, хто просить у тебе, дай, і від того, хто забере твоє, не проси назад. 31 Як бажаєте, щоб вам робили люди, так само й ви робіть їм. 32 Якщо ви любите тільки тих, хто любить вас, яка вам за це дяка? Адже й грішники люблять тих, хто любить їх. 33 І якщо ви робите добро тільки тим, хто вам робить добро, яка вам за це дяка? Грішники так само роблять. 34 І якщо позичаєте тільки тим, від кого сподіваєтесь отримати, яка вам за це дяка? Грішники так само позичають, щоб отримати стільки ж. 35 Але ви любіть ворогів ваших, робіть добро й позичайте, не очікуючи нічого. І буде вам велика нагорода, будете синами Всевишнього, бо Він добрий до невдячних та злих. 36 Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. 



37 Не судіть, і вас не судитимуть! Не засуджуйте, то й вас не засудять! Прощайте, то й вам проститься! 38 Давайте, і вам дадуть; доброю мірою, притиснутою, струснутою і переповненою дадуть вам. Бо якою мірою міряєте ви, такою ж виміряють і вам». 39 Він також розповів їм притчу: «Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидва в яму? 40 Учень не вищий за свого вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель. 41 Чому ж ти дивишся на скалку в оці твого брата, а колоди у своєму оці не помічаєш? 42 Як можеш сказати братові своєму: „Брате, дозволь вийняти скалку з твого ока“, якщо сам у твоєму оці колоди не бачиш? Лицеміре, витягни спочатку колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока твого брата. 



43 Немає доброго дерева, яке приносило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке б приносило добрий плід. 44 Бо кожне дерево пізнається за його плодом: не збирають смокви з терну й винограду з ожини. 45 Добра людина з доброї скарбниці свого серця виносить добро, а погана людина з лихого скарбу свого серця виносить зло. Адже чим переповнене серце, те говорять її вуста. 



46 Чому кличете Мене: „Господи! Господи!“, а не робите того, що Я кажу? 47 Скажу вам, до кого подібний кожний, хто приходить до Мене, чує слова Мої та виконує їх. 48 Він подібний до чоловіка, що, будуючи свій дім, вкопав глибоко та поклав основу на камені. Коли прийшла злива, і потік вдарив у той дім, то не зміг його похитнути, бо він був добре збудований. 49 А той, хто слухає й не виконує, схожий на чоловіка, який збудував свій дім на землі, без основи. Коли вдарив потік, то він відразу впав, і руйнування того дому було велике». 

New Ukrainian Translation TM, New Testament and Psalms
Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
Used with permission. All rights reserved worldwide.

“Biblica”, “International Bible Society” and the Biblica Logo are trademarks registered in the United States Patent and Trademark Office by Biblica, Inc. Used with permission.