1А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта. (Дії 27:43; Дії 28:4)2Тубільці виявили нам надзвичайну людяність; запаливши вогонь, вони приймали нас усіх, тому що був дощ і холод. (Дії 27:3; 2Кор 11:27)3Коли Павло назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, то змія, виповзши через жар, учепилася в його руку.4Як тубільці побачили, що змія звисає з його руки, то говорили один одному: Напевно, цей чоловік — убивця, оскільки йому, врятованому від моря, помста не дозволила жити! (Дії 28:1)5А він струснув змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди. (Мр 16:18; Лк 10:19)6Вони ж очікували, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як того довго очікували і бачили, що нічого злого йому не стається, змінили думку й почали говорити, що він — бог. (Дії 14:11)7Навколо того місця були володіння начальника острова на ім’я Публій, який, прийнявши нас, три дні щиро виявляв гостинність. (Дії 27:3)8І сталося, що батько Публія лежав хворий на гарячку і дизентерію; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його. (Лк 4:38; Дії 6:6; Дії 9:40)9Коли ж це сталося, то й інші на острові, хто мав недуги, приходили й оздоровлялися. (Мт 10:8; Лк 8:2)10І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали нам усе, що було потрібно.
З Мальти до Рима
11А по трьох місяцях ми відпливли олександрійським кораблем зі знаком Діоскурів, що перезимував на острові. (Дії 27:6; Дії 27:12)12Допливши до Сіракуз, ми пробули там три дні.13Відпливши звідти, прибули до Реґії. А як через день повіяв південний вітер, то наступного дня ми прибули до Путеол,14де знайшли братів, а вони вмовили нас пробути з ними сім днів. Таким чином, ми підійшли до Рима. (Дії 20:6)15А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до форуму Апія і до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.
Дворічне перебування в Римі
16Коли ж ми прийшли в Рим, [сотник передав в’язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном. (Дії 27:3)17І сталося, що через три дні Павло скликав знатних юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передали з Єрусалима в’язнем у руки римлян, (Лк 19:47; Дії 21:21; Дії 21:28; Дії 21:32; Дії 23:18; Дії 25:2)18які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної провини, вартої смерті, не було на мені. (Дії 4:9; Дії 23:29; Дії 25:9; Дії 26:32)19Та юдеї були проти, тому я змушений був покликатися на кесаря, — не для того, щоб народ мій у чомусь звинуватити. (Дії 13:45; Дії 25:11)20Саме з цієї причини попросив, щоб вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїля закований я в ці кайдани. (Дії 23:6; Дії 24:15; Дії 26:6)21А вони відказали йому: Ми ні листа про тебе не одержали з Юдеї, і жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе.22Хочемо від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять опір. (Лк 2:34; Дії 13:45; Дії 17:19; Дії 24:14; Євр 12:3)23У призначений день багато хто прийшов до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, засвідчуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса із Закону Мойсея і пророків. (Дії 19:8; Дії 20:7; Дії 20:11; Дії 23:11; Дії 26:22; Дії 28:31)24Та деякі вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. (Дії 17:4)25Коли ж не погодилися одні з одними та стали відходити, Павло промовив так: Добре сказав Дух Святий через пророка Ісаю до ваших батьків,26проголошуючи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте; вдивляючись, будете дивитися, та не побачите. (Мт 13:14)27Адже серце цього народу загрубіло, і вухами важко стали сприймати, і свої очі примружили, аби часом не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, — щоб Я оздоровив їх. (2Кор 3:14)28Тож нехай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до язичників, — і вони почують! (Пс 66:3; Пс 97:3; Лк 3:6; Дії 2:14; Дії 18:6)29[І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку].30А він цілих два роки перебував на власному утриманні й приймав усіх, хто приходив до нього, (2Тим 1:17)31проповідуючи Боже Царство і з усією відвагою безборонно навчаючи про Господа Ісуса Христа. (Дії 1:3; Дії 2:29; Дії 19:8; Дії 28:23; флп 1:14; 2Тим 2:9)
Дії 28
Новий Переклад Українською
На острові Мальта
1Урятувавшись, ми дізналися, що острів називається Мальта.2Мешканці острова виявили до нас надзвичайну гостинність. Вони, запаливши вогонь, прийняли всіх нас, тому що падав дощ і було холодно.3Коли Павло, зібравши купу сухих дров, поклав їх на вогонь, гадюка, яка виповзла від жару, вчепилася за його руку.4Мешканці, побачивши, що з його руки звисає змія, говорили одне одному: «Без сумніву, цей чоловік – убивця: він урятувався з моря, але справедливість не дозволила йому жити».5Однак Павло струсив змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди.6Вони очікували, що він почне опухати або негайно впаде мертвий. Але, чекаючи довго, побачили, що нічого поганого з ним не сталося. Тоді змінили свою думку й казали, що він – бог.7Неподалік від того місця були землі, які належали начальникові острова, на ім’я Публій. Він прийняв нас, і ми гостювали в нього три дні.8І сталося, що батько Публія лежав хворий на лихоманку та кишкову інфекцію. Павло увійшов до нього, помолився та, поклавши на нього руки, зцілив його.9Після цього й інші хворі з острова приходили та отримували зцілення.10Вони вшанували нас великими почестями й, коли ми відпливали, забезпечили нас усім необхідним.
Прибуття до Рима
11Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, котрий мав знак Діоскурів та перезимував на острові.12Ми припливли до Сиракуз та пробули там три дні.13Відпливши звідти, прибули до Регії. Наступного дня повіяв південний вітер, і через день ми прибули до Путеолі.14Там знайшли братів, і вони просили нас залишитися з ними сім днів. І так ми прибули до Рима.15Тамтешні брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч до форуму Аппія й до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові та підбадьорився.16Ми прибули до Рима, сотник передав в’язнів начальникові охорони,[1] а Павлові було дозволено жити окремо. З ним був тільки воїн, який його охороняв.
Служіння в Римі
17Через три дні Павло скликав знатних юдеїв і, коли вони зібралися, промовив до них: ―Брати, я не зробив нічого проти нашого народу або проти звичаїв батьків, проте мене було заарештовано в Єрусалимі та видано в руки римлян,18які, розглянувши мою справу, хотіли звільнити мене, тому що ніякої провини, вартої смерті, на мені не було.19Але оскільки юдеї протистояли цьому, я був змушений звернутися до Кесаря, проте не для того, щоб звинуватити в чомусь мій народ.20Саме з цієї причини покликав вас, щоб побачити та поговорити, бо за надію Ізраїлю на мені ці кайдани.21Вони відповіли: ―Ми не отримали щодо тебе жодного листа з Юдеї, і ніхто з братів, що приходили, не сповістив і не сказав нічого поганого про тебе.22Однак ми б хотіли почути від тебе, що ти думаєш, бо нам відомо, що всюди говорять проти цього угрупування.23У призначений день до його помешкання прийшло їх ще більше. Павло з ранку до вечора свідчив їм про Царство Боже, намагаючись переконати їх про Ісуса на підставі Закону Мойсея та Пророків.24Одні були переконані тим, що він казав, інші ж не вірили.25Коли, не дійшовши згоди, відходили, Павло сказав такі слова: «Правильно промовив Дух Святий через пророка Ісаю вашим батькам:26„Піди до цього народу та скажи: «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте; будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.27Бо серце цього народу згрубіло, важко стали чути вухами й очі свої заплющили, щоб не побачити очима, не почути вухами, не зрозуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх»“.[2]28Отже, нехай вам буде відомо, що це спасіння Боже було надіслане язичникам, і вони його почують».29Після цих слів юдеї розійшлися, сперечаючись між собою.[3]30Павло цілих два роки залишався там на власному утриманні й приймав усіх, хто заходив до нього.31Він проповідував Царство Боже та навчав про Господа Ісуса Христа сміливо та без перешкоди.