1Адже цей Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога Всевишнього, зустрів Авраама, коли той повертався з бою із царями, і благословив його.2Авраам же виділив йому десятину з усього; він, ім’я якого насамперед означає«цар праведності», потім вже«цар Салимський», тобто«цар миру», —3без батька, без матері, без родоводу, не має ані початку днів, ані кінця життя; він — подібний до Божого Сина — назавжди залишається священиком. (Пс 109:4; Ів 7:27; Євр 4:14; Євр 6:6; Євр 10:12; Євр 10:14; Євр 10:29)4Бачите, який великий той, кому патріарх Авраам дав десятину з найкращої здобичі! (Євр 7:2)5Ті з синів Левія, які одержують священство, мають заповідь за Законом: брати десятину від людей, тобто від своїх братів, хоч і вони з роду Авраама.6А той, хто не був з їхнього роду, взяв десятину від Авраама і поблагословив того, котрий мав обітниці.7Без жодного заперечення: менше благословляється більшим.8Отже, тут десятини одержують смертні люди, а там — Той, про кого засвідчено, що Він живий.9Тож, так би мовити, і Левій, який бере десятини, дав через Авраама десятину,10оскільки він ще не народився від батька, коли його зустрів Мелхиседек.11Отже, якби досконалість була через левітське священство, адже через нього народ одержав Закон, то чому мав з’явитися ще інший Священик за чином Мелхиседека, а не названий за чином Аарона? (Пс 109:4; Євр 5:6; Євр 8:6)12Це тому, що зі зміною священства потрібно, щоби змінився і Закон.13Адже Той, про Кого йде мова, належав до іншого племені, з якого ніхто не мав участі в жертовнику.14Бо ж відомо, що наш Господь походив від Юди, а про це плем’я Мойсей нічого не говорив щодо священства. (Лк 1:78; Євр 2:3; Євр 13:20; Об 5:5)15Це стає ще яснішим, коли за подобою Мелхиседека з’являється інший Священик, (Пс 109:4)16Який став таким не за Законом тілесної заповіді, а за силою незнищенного життя.17Тому що є свідчення: Ти — Священик навіки за чином Мелхиседека. (Пс 109:4; Євр 5:6)
Ісус — запорука кращого Завіту
18Отже, попередня заповідь скасовується через її немічність і некорисність, (Рим 8:3; Євр 9:26; Євр 10:9; Євр 13:9)19бо Закон нічого не вдосконалив, тож нововведене — краща надія, якою ми наближаємося до Бога. (Євр 9:9; Євр 10:1; Євр 10:4; Євр 10:11)20І оскільки це не без клятви, бо ті стали священиками без клятви, —21Цей же — з клятвою Того, Хто до Нього каже: Поклявся Господь і не розкається, що Ти — Священик навіки [за чином Мелхиседека], — (Пс 109:4)22то настільки й Ісус став запорукою кращого Завіту. (Лк 22:20; Євр 8:6; Євр 9:15; Євр 10:29; Євр 12:24; Євр 13:20)23Крім того, тих священиків було багато, оскільки смерть не давала залишатися їм,24а Цей, перебуваючи вічно, має священство нескінченне. (Лк 1:33; Євр 5:6; Євр 13:8)25Тому, будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них. (Рим 8:34; Євр 11:6; Об 1:18)26Такого потрібно було нам Первосвященика: святого, невинного, непричетного до зла, відділеного від грішників, вищого за небо. (Еф 4:10; Євр 1:3; Євр 4:14; Євр 4:15)27Він не має потреби щодня, як первосвященики, приносити жертви, — спочатку за Свої гріхи, а потім за гріхи народу, бо Він це зробив один раз, принісши Самого Себе. (Євр 5:3; Євр 9:12; Євр 10:11)28Адже Закон велів наставляти первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятви, що після Закону, настановило навіки досконалого Сина. (Євр 5:1; Євр 5:2; Євр 5:9)
1Це той Мельхіседек, цар Салема й священник Бога Всевишнього, який зустрів Авраама, що повертався після розгрому царів, і благословив його,2і якому Авраам дав десяту частину з усього. По-перше, Мельхіседек у перекладі означає«цар праведності», а цар Салема означає«цар миру».3Без батька й без матері, без роду, без початку днів, без кінця життя, подібний до Сина Божого, Він залишається священником назавжди.4Подумайте, наскільки він великий, якщо навіть патріарх Авраам дав йому десятину з найкращої здобичі!5Тепер сини Левія, які стали священниками, мають заповідь за Законом збирати десятину з народу, тобто зі своїх братів, хоча вони також походять від Авраама.6Однак той, хто не походив з їхнього роду, отримав десятину від Авраама й благословив того, кому було дано обітницю.7Немає сумніву, що більший благословляє меншого.8В одному випадку десятину отримують смертні люди, а в іншому – той, кого оголошено живим.9Можна навіть сказати, що Левій, який збирає десятину, заплатив її через Авраама,10бо коли Мельхіседек зустрів Авраама, Левій ще не народився і був у сімені свого праотця.
Мельхіседек – прообраз Ісуса
11Якби досконалості можна було досягти через священство Левія (адже воно було частиною Закону, який був даний народу), то чому мав з’явитися інший Священник, за чином Мельхіседека, а не за чином Аарона?12Адже зі зміною священства має відбутися й зміна Закону.13А Той, про Кого це говориться, належав до іншого племені, з якого ніхто не служив біля жертовника.14Адже відомо, що наш Господь походив від племені Юди, а Мойсей нічого не казав про те, що священники походитимуть із цього племені.15І це стає ще більш зрозумілим, коли постає інший Священник, подібний до Мельхіседека,16Який став Священником не за Законом, на підставі тілесної заповіді, а на основі сили життя, що не спливає.17Бо засвідчено: «Ти – Священник навіки за чином Мельхіседека».[1] (Пс 109:4)18Отже, попередня заповідь скасована, оскільки вона була слабкою і марною, –19бо Закон нічого не зробив досконалим, – тому вводиться краща надія, через яку ми наближаємося до Бога.20Це сталося не без клятви. Інші стали священниками без клятви,21але Він – з клятвою через Того, Хто сказав Йому: «Поклявся Господь і не відмовиться: „Ти – Священник навіки за чином Мельхіседека“».[2] (Пс 109:4)22Тому Ісус і став запорукою кращого завіту.23До того ж тих священників було багато, бо смерть заважала їм продовжувати своє служіння,24але оскільки Ісус живе вічно, Він має незмінне священство.25Тому Він цілком здатний спасти тих, хто через Нього приходить до Бога, бо Він вічно живий, щоб заступатися за них.26Саме такий Первосвященник нам потрібен: святий, бездоганний, чистий, відокремлений від грішників, піднесений над небом.27На відміну від інших первосвященників, Йому не потрібно щодня приносити жертви, спершу за власні гріхи, а потім за гріхи людей. Він це зробив раз і назавжди, коли Сам Себе приніс у жертву.28Адже Закон призначає первосвященниками людей у всій їхній слабкості; однак клятва, яка прийшла після Закону, призначила Первосвященником Сина, досконалого навіки.